Причинно-наслідковий зв’язок як елемент складу правопорушення в приватно-правових відносинах

Анотація

Статтю присвячено дослідженню доктринальних і практичних підходів до встановлення причинно-наслідкового зв’язку в приватно-правових відносинах. Зроблено акцент передовсім на деліктних відносинах як на найменш дослідженій темі. Розглянуто базові концепції причинно-наслідкового зв’язку, а саме «but for» test і «conditio sine gua non», та зроблено висновок, що вони не завжди є єдино застосовні. Питання наявності причинно-наслідкового зв’язку ускладнюється, коли наслідки неправомірної дії чи бездіяльності є непередбачуваними, коли є переривання причинно-наслідкового зв’язку свідомими рішеннями інших осіб та у разі множинності причин. За допомогою порівняльно-правового аналізу концепцій, які існують у різних юрисдикціях, та дослідження практики застосування цих концепцій запропоновано вирішення питання про наявність причинно-наслідкового зв’язку в таких випадках. Зокрема, проаналізовано принцип передбачуваності наслідків у договірному праві, виведений у справі англійського суду «Hadley v. Baxendale», та аналоги цього принципу в деліктному праві. Досліджено залежність наявності причинно-наслідкового зв’язку від характеру наслідків на прикладі справи англійського суду «Jolley v Sutton LBC». Щодо випадків, коли причинно-наслідковий зв’язок переривається свідомими рішеннями інших осіб, досліджено справу Суду справедливості ЄС «Kone AG and Others v. ÖBB-Infrastruktur AG» та Постанову Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 755/2545/15-ц. Щодо проблеми встановлення причинно-наслідкового зв’язку у разі наявності альтернативної причинності досліджено інструмент «materially contributing cause», який вивів Верховний Суд Канади у справі «Athey v. Leonati». Також продемонстровано підхід Верховного Суду у разі множинної причинності на прикладі Постанови Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 757/21639/15-ц.