Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки

Свобода релігії або переконань як правова цінність у сучасних дискурсах про права людини

Тамара Ігорівна Горбачевська — 2024-01-19

У статті проаналізовано малодосліджені в українській науці виміри тлумачення прав людини, які відіграють ключову роль у сучасному формуванні мети та спрямованості наповнення права на свободу релігії або переконань. Розкрито основні положення щодо визначення й захисту релігійної свободи в кожному з сучасних підходів до інтерпретації прав людини: Цілі сталого розвитку, підхід спроможностей, деколоніальний та феміністичний підходи.
Поряд із класичною системою міжнародного права прав людини зазначені підходи розширюють призму поглядів у наповненні права на свободу релігії або переконань. Цілі сталого розвитку розглядають релігійну свободу в аспекті досягнення добробуту нинішніх і майбутніх поколінь та охоплення правовим захистом усіх, щоб не залишити нікого позаду («leave no one behind»). Підхід спроможностей доповнює формальне визначення права на релігійну свободу фактичною здатністю індивіда реалізувати це право. Деколоніальні та феміністичні студії містять ґрунтовну критику усталених понять права, деконструюючи й реконструюючи їх через аналіз прав і потреб жінок, корінних народів та інших маргіналізованих суспільством груп.
На підставі розгляду чотирьох підходів показано, як інтерпретації права на свободу релігії або переконань роблять її визначення більш чутливим та інклюзивним до особистісних, релігійних та культурних властивостей окремого індивіда.

Українська правова ментальність: підходи до визначення

Арсен Олександрович Іванов — 2024-01-19

У статті розглянуто різні підходи до визначення понять «правовий менталітет» і «правова ментальність» на основі розмежування понять «менталітет» і «ментальність». Проаналізовано шляхи й час формування правової ментальності та причини відсутності в правовій науці єдності щодо цього поняття, основною з яких є дослідження цього феномену вченими з різних галузей науки, з його галузевим розумінням. Обґрунтовано існування поняття української правової ментальності як окремого групового феномену з тривалим часом формування, а також надано власне визначення цього поняття. Викладено авторський погляд на різницю між правосвідомістю та правовою ментальністю. У висновку арґументовано необхідність урахування в законотворчій діяльності типових підсвідомих реакцій на право у великих соціальних груп, щоб зменшити суспільний спротив законодавчим ініціативам і збільшити їхню ефективність. Це допоможе сформувати підґрунтя для здобуття суспільної підтримки законодавчих ініціатив.

Роль інституту конституційної скарги в реформуванні довічного позбавлення волі в Україні

Ганна Романівна Карачевська — 2024-01-19

Досліджено значення інституту конституційної скарги для імплементації міжнародних стандартів щодо довічного позбавлення волі в національну правову систему. З моменту розроблення цих стандартів у міжнародному праві прав людини, констатації Європейським судом з прав людини недотримання Україною своїх зобов’язань щодо цього виду покарання та, врешті, перших кроків у реформуванні довічного позбавлення волі пройдено чималий шлях. Жоден інший механізм, окрім конституційної скарги, не став настільки потужним інструментом у цьому процесі. У статті окреслено ті аспекти національної моделі інституту довічного позбавлення волі, які не відповідали міжнародним стандартам, проаналізовано конституційні скарги, подані щодо цієї невідповідності, та рішення Конституційного Суду України, прийняте за наслідками їх розгляду. На думку авторки, саме воно стало рушієм подальшої реформи довічного позбавлення волі, перспективи і виклики якої також побіжно окреслено у статті.

Концептуальна модель групових правил звільнення від покарання у зв’язку з давністю

Сергій Сергійович Коломієць — 2024-01-19

Правовий субінститут звільнення від покарання у зв’язку з давністю хоча й визначений у кримінальному законодавстві, однак групові правила звільнення від покарання у зв’язку з давністю в правовій доктрині майже не досліджено. Мета цієї статті полягає у визначенні з використанням діалектичного, системного, герменевтичного, соціологічних наукових методів пізнання групових правил звільнення від покарання у зв’язку з давністю (ч. 5 ст. 74, ст. 80 КК України). З урахуванням проаналізованих підстав для звільнення особи від призначеного покарання (ч. 5 ст. 74 КК) або звільнення від відбування покарання (ст. 80 КК) у зв’язку з давністю автор сформулював власне визначення поняття давності в кримінальному праві. На підставі аналізу передумов для звільнення особи від покарання у зв’язку з давністю розроблено для ефективного правозастосування концептуальну модель групових правил звільнення від покарання у зв’язку з давністю. Також досліджено законодавчі прогалини і запропоновано шляхи вдосконалення законодавства та практики його застосування.

Від тотального скептицизму до виваженого конструктиву: міжнародний досвід застосування дистанційного правосуддя

Андрій Васильович Кошман — 2024-01-19

Досліджено актуальний міжнародний досвід здійснення дистанційного правосуддя під час і після пандемії COVID-19. Визначено головні недоліки здійснення правосуддя дистанційно, що зумовлювали небажання активно використовувати відеоконференції до коронавірусної загрози. Проаналізовано стан справ і масового впровадження дистанційного правосуддя під час активної фази пандемії, зокрема, охарактеризовано нормативні, адміністративні та організаційні заходи, вжиті для забезпечення спроможності судових систем здійснювати правосуддя в дистанційному режимі. Узагальнено дослідження та оцінювання масового застосування дистанційних судових засідань і їхнього впливу на результати правосуддя, проведені на англосаксонському та західноєвропейському правових просторах. Висвітлено виявлені дослідженнями переваги від участі в судових засіданнях у режимі відеоконференції та позитивні відгуки, а також наведено аргументи щодо доцільності виваженого застосування дистанційного правосуддя на регулярній основі.

Реалізація принципу якнайкращих інтересів дитини під час судового розгляду

Павло Іванович Пархоменко — 2024-01-19

Статтю присвячено одному з чотирьох загальних принципів Конвенції ООН про права дитини – принципу якнайкращих інтересів дитини. Дослідження мало за мету з’ясувати зміст цього принципу і визначити його складові елементи, що реалізуються під час судового розгляду. Зроблено спробу напрацювання пропозицій із вдосконалення системи правосуддя, дружнього до дитини, із врахуванням принципу якнайкращих інтересів дитини.
Наголошено, що національне законодавство не містить конкретного визначення принципу якнайкращих інтересів дитини та переліку елементів, які розкривають його зміст.
Зроблено висновок, що важливим орієнтиром у цьому аспекті є міжнародні стандарти, зокрема підходи Комітету ООН з прав людини, які вже імплементовано в національну судову практику.
Оскільки органом, який найчастіше надає оцінку змісту й елементам найкращих інтересів дитини, є суд, система правосуддя має більше фокусуватися на реалізації принципу якнайкращих інтересів дитини.
З огляду на зазначене потребує вдосконалення як процедура судового розгляду, так і її законодавче регулювання із введенням спеціальних норм, які б орієнтували суб’єктів правозастосування на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідні підходи використовують в інших країнах, що може стати позитивним прикладом для України.
Зроблено висновки про необхідність наукових дискусій та узагальнень, які б допомогли вдосконалити систему правосуддя, дружнього до дитини, із виокремленням особливостей одного з його найважливіших принципів – якнайкращих інтересів дитини.

Гарантування трудових прав у разі виконання трудової функції поза межами місцезнаходження роботодавця

Євген Дмитрович Рудченко — 2024-01-19

Новою реальністю мільйонів українців після повномасштабного російського вторгнення на територію України стали атипові форми виконання трудової функції. У статті досліджено питання забезпечення дотримання прав і гарантій працівника у разі виконання трудової функції за межами місцезнаходження роботодавця. Розкрито зміст трудової функції, визначено поняття «місце виконання трудової функції», проаналізовано юридичні гарантії щодо виконання працівником трудової функції. Розглянуто виконання трудової функції за договором про дистанційну роботу, договором про надомну роботу та у відрядженні. Зроблено висновок, що важливою умовою збереження за працівником юридичних гарантій є дотримання процедури прийняття на роботу, зокрема наявність належним чином погоджених та оформлених документів, а в разі виконання трудової функції у відрядженні – документів, які підтверджують перебування працівника у відрядженні. Судова практика виходить із того, що самого лише факту повідомлення працівником роботодавця про перехід на одну з нетипових форм виконання трудової функції недостатньо.

Відокремлення активів як інструмент виведення неплатоспроможного банку з ринку

Катерина Юріївна Ященко — 2024-01-19

Статтю присвячено правовим аспектам інструменту відокремлення активів, який застосовують під час виведення неплатоспроможних банків з ринку. Цей інструмент передбачений Ключовими характеристиками ефективних систем врегулювання фінансових установ Ради фінансової стабільності та Директивою 2014/59/ЄС, однак ще не імплементований у законодавство України. Розглянуто основні елементи, необхідні для ефективної імплементації інструменту відокремлення активів. Так, законодавство повинно чітко визначати повноваження органу врегулювання щодо передачі непрацюючих активів неплатоспроможного банку компанії з управління активами без згоди акціонерів або будь-яких інших осіб, а також повноваження щодо повернення активів назад у випадках, визначених законом. Така передача активів здійснюється з метою максимізації їхньої вартості для можливого продажу або впорядкованої поступової ліквідації компанією з управління активами. Стаття також визначає основні вимоги та гарантії, що мають бути передбачені для компанії з управління активами. Це норми щодо власника, предмета діяльності, повноважень, корпоративного управління та припинення компанії з управління активами. Запропоновано внести зміни до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», щоб відобразити особливості, описані у статті.

Засади законодавчого регулювання інституціоналізації системи гарантування вкладів фізичних осіб

Володимир Миколайович Венгер — 2024-01-19

У статті здійснено правовий аналіз підходів до розуміння природи повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд), які впливають на інституційне реформування відповідної системи гарантування вкладів. Подано авторське розмежування повноважень Фонду. Відповідно до запропонованого підходу повноваження Фонду щодо функціонування системи гарантування вкладів розподілено на дві підгрупи: управлінські та господарські. Також виокремлено владно-розпорядчі, адміністративні та контрольні повноваження, які поширюються здебільшого на виведення неплатоспроможних банків із ринку і процедури ліквідації банків. Проаналізовано потребу в перегляді таких повноважень під час інституційного реформування Фонду, що має відбуватися з урахуванням природи таких повноважень і конституційного регулювання відповідних правовідносин. Наголошено, що досвід відповідного законодавчого унормування діяльності державних «регуляторів» і функціонування саморегулівних організацій у суміжних сферах може бути основою для подальшого інституційного реформування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Передмова

Роман Арестович Петров — 2024-01-19

Передмова — Том 12, 2023