Передбачуваність нормативних підстав дисциплінарної відповідальності суддів: загальнотеоретичний аспект

Автор(и)

  • Taras Pashuk Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-2607.2019.3.100-108

Ключові слова:

правова передбачуваність, обмежувальне тлумачення, судова незалежність

Анотація

У статті досліджено проблему забезпечення передбачуваності правових норм у сфері дисциплінарної відповідальності суддів у контексті взаємодії цих норм з інститутом судової незалежності. З огляду на загальні чинники, які зумовлюють межу конкретності в правовому регулюванні, розкрито практичні труднощі, які можуть виникати в нормативній регламентації правових підстав дисциплінарної відповідальності суддів. З’ясовано, яка нормативна техніка є оптимальною для правового регулювання  цієї  сфери.  Обґрунтовано  важливість  встановлення  на  нормативному  рівні вичерпного переліку конкретних дисциплінарних проступків, максимально обмежуючи використання загальних та нечітких термінів. Наголошено необхідність уникнення практики надання надто загальних дефініцій правопорушень з невизначеними та неоднозначними термінами, яка ще існує в багатьох країнах. З’ясовано, що питання забезпечення правової передбачуваності на рівні нормотворчості не можна вивчати ізольовано від правозастосувального рівня. Встановлено, що на рівні  правозастосування  передбачуваність  правових  норм  може  бути  забезпечена  за  допомогою юрисдикційного тлумачення, яке має бути обмежувальним, послідовним та достатнім.

Матеріал надійшов 18.02.2019

Біографія автора

Taras Pashuk, Львівський національний університет імені Івана Франка

кандидат юридичних наук, доцент, кафедрa теорії та філософії права, Львівський національний університет імені Івана Франка; юрист, Європейський суд з прав людини

Посилання

  1. Kosovych, V. M. (2010). Otsinochni poniattia yak zasib yurydychnoi tekhniky. [Value concepts as tools of legal technique]. Lviv, Triada-plius [in Ukrainian]. 212 p.
  2. Chernous, S. M. (2008). Otsinochni poniattia u trudovomu pravi Ukrainy. avtoref. dys. ... kand. yuryd. nauk: 12.00.05). [Value concepts in labour law of Ukraine] Kharkiv, Nats. yuryd. akad. Ukrainy im. Ya. Mudroho [in Ukrainian]. 20 p.
  3. Aristotle. (1999). The Nicomachean Ethics, trans. by W. D. Ross. Kitchener. Batoche Books. 182 p.
  4. Ashworth, A. (1991). Interpreting criminal statutes: a crisis of legality? Law Quarterly Review 107 (Jul.), р. 419-449.
  5. Boggiani, M. (2015). Principio di determinatezza and the void-for-vagueness doctrine in constitutional litigation: the italian corte costituzionale and the United States Supreme Court. IUS Gentium, 46, p. 171-191. https://doi.org/10.1007/978-3-319-19180-5_9
  6. Byrne Hessick, C. (2016). Vagueness principles. Arizona State Law Journal, 48, p. 1137-1167.
  7. Cavallini, D. (2012). Independence and judicial discipline: the Italian Code of judicial conduct, in: The culture of judicial independence: conceptual foundations and practical challenges, Shetreet, S. and Forsyth C. (ed.), Martinus Nijhoff Publishers, p. 329-347. https://doi.org/10.1163/ej.9789004188334.i-639.118
  8. CJEU, Alcoa Trasformazioni Srl v European Commission [2011] ECR I 6311.
  9. ECHR Maestri v. Italy [GC], № 39748/98, ECHR 2004 I.
  10. ECHR, Centro Europa 7 S.r.l. and Di Stefano v. Italy [GC], № 38433/09, ECHR 2012.
  11. ECHR, Gorzelik and Others v. Poland [GC], № 44158/98, ECHR 2004 I.
  12. ECHR, Haarde v. Iceland, № 66847/12, 23 November 2017.
  13. ECHR, Karácsony and Others v. Hungary [GC], nos. 42461/13 and 44357/13, ECHR 2016 (extracts).
  14. ECHR, Kruslin v. France, 24 April 1990, Series A № 176-A.
  15. ECHR, N.F. v. Italy, № 37119/97, 2001 IX.
  16. ECHR, Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, ECHR 2013.
  17. ECHR, Vereinigung demokratischer Soldaten Österreichs and Gubi v. Austria, 19 December 1994, Series A № 302.
  18. Jeffries, J. C. (1985). Legality, vagueness, and the construction of penal statutes. Virginia Law Review, 71:189, р.189-245. https://doi.org/10.2307/1073017
  19. Joly-Hurard, J. (2006). La responsabilité civile, pénale et disciplinaire des magistrats. Revue internationale de droit comparé, vol. 58 N°2, p. 439-475. https://doi.org/10.3406/ridc.2006.19431
  20. Lockwood, C. D. (2010). Defining indefiniteness: suggested revisions to the void for vagueness doctrine. Cardozo Public Law, Policy and Ethics Journal, № 8, p.255-339.
  21. Supreme Judicial Court of Maine, Matter of Benoit, 487 A.2d 1158 (Me. 1985).
  22. Venice Commission & the CoE Directorate General of Human Rights and Legal Affairs, Joint opinion on the law amending certain legislative acts of Ukraine in relation to the prevention of abuse of the right to appeal, No. 588 / 2010, CDL-AD(2010)029), Strasbourg, 18 October 2010,. Retrieved from http://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDL-AD(2010)029-e.
  23. Venice Commission & the CoE Directorate of Human Rights & the OSCE Office for democratic institutions and human rights, Joint Opinion On the draft law on disciplinary liability of judges of the Republic of Moldova, no. 755 / 2014 (CDL-AD(2014)006), Strasbourg / Warsaw, 24 March 2014. Retrieved from http://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDL-AD(2014)006-e https://doi.org/10.1163/2210-7975_hrd-1326-2014007
  24. Venice Commission, Opinion on the Draft Law on the High Judicial and Prosecutorial Council of Bosnia and Herzegovina, № 712 / 2013 (CDL-AD(2014)008), Strasbourg, 24 March 2014. Retrieved from http://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDL-AD(2014)008-e

##submission.downloads##

Як цитувати

Pashuk, T. (2019). Передбачуваність нормативних підстав дисциплінарної відповідальності суддів: загальнотеоретичний аспект. Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки, 3, 100–108. https://doi.org/10.18523/2617-2607.2019.3.100-108

Номер

Том 3 (2019): Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки

Розділ

Статті

Ліцензія

Авторське право (c) 2019 Taras Pashuk

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати опублікований твір з обов’язковим посиланням на його авторів та його першу публікацію в цьому журналі.

Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного поширення твору в тому вигляді, в якому його було опубліковано в журналі (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на його першу публікацію.

Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).