Правова оцінка «провокації хабаря» як різновиду «провокації злочину» в практиці Європейського суду з прав людини

Анотація

У статті надано правову оцінку «провокації хабаря» як різновиду «провокації злочину». Досліджено релевантну практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) та з’ясовано, що Суд не розглядає «провокацію хабаря» як провокацію унікального виду злочину, узагальнюючи ситуацію «провокації злочину», включно з корупційними злочинами, зокрема щодо надання, отримання, пропозиції хабаря.
Звернено увагу, що ЄСПЛ розглядає скарги про провокацію хабаря в контексті прав, передбачених статтею 6 «Право на справедливий судовий розгляд» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Європейська конвенція з прав людини, Конвенція), та вважає, що наявність доведеної провокації злочину позбавляє особу з самого початку провадження справедливого судового розгляду. Проаналізовано ознаки підбурювання до злочину як невід’ємної складової провокації злочину.
Наголошено на тому, що ЄСПЛ звертається виключно до процесуально-правового аспекту провокації хабаря, надаючи оцінку того, наскільки провокація хабаря впливає на якість отриманих у результаті такої провокації доказів. При цьому ЄСПЛ покладає на сторону обвинувачення позитивний обов’язок доведення в національному суді, що розглядає справу, відсутності підбурювання як ключової ознаки провокації злочину.
На підставі аналізу практики ЄСПЛ зауважено, що негласні слідчі та оперативні дії мають проводитися пасивним шляхом без будь-якого тиску на заявника для вчинення злочину. Встановлено межі перевірки національними судами щодо провокації злочину.