Реформування законодавства у сфері колективних трудових відносин за участю профспілки

Анотація

Публікацію присвячено проблемним питанням реформування законодавства, що регулює колективно-трудові відносини за участю профспілки, яка представляє інтереси та захищає права найманих працівників, що входять до трудового колективу, під час ведення колективних переговорів, укладення колективного договору, здійснення соціального діалогу на локальному рівні. Здійснено аналіз проєктів законів «Про працю», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо окремих питань діяльності професійних спілок)», про внесення змін до Закону України «Про колективні договори і угоди» з метою виявлення основних тенденцій запропонованих законодавчих ініціатив, їх наукового аналізу та формулювання власних висновків щодо прогнозованого впливу цих проєктів на стан правового регулювання та ефективність функціонування профспілкового руху в Україні.
Аналіз запропонованих змін до законодавства та відповідні висновки зроблено з урахуванням останніх тенденцій розвитку практики правозастосування судами положень законодавства щодо пріоритетного права первинної організації профспілки представляти інтереси трудового колективу під час ведення колективних переговорів щодо укладення чи внесення змін до колективного договору на підприємстві чи в установі. Проведено аналіз проблемних щодо правозастосування та наукового дослідження положень чинного законодавства про гарантії здійснення повноважень профспілками з урахуванням положень Конституції України, Конвенції МОП No 87 та судової практики, що склалася.
Наголошено на узгодженні принципу верховенства права та принципу законності, принципу репрезентативності та реального представництва інтересів трудового колективу під час вирішення в судовому порядку спорів щодо представництва інтересів трудового колективу і можливості приєднання новоствореної первинної профспілкової організації до чинного колективного договору.
Зроблено висновок про негативну тенденцію подальшого послаблення позицій профспілок як представників трудових колективів, наділених представницькими та захисними функціями у відносинах з роботодавцем. Також у підсумку наголошено на тому, що прийняття та імплементація зазначених вище законодавчих ініціатив призведе до поглиблення кризи профспілкового руху та до погіршення соціальних стандартів і негативно вплине на процеси соціальної захищеності людини в державі. Вбачаються підстави стверджувати про формування судової практики щодо визнання рад трудового колективу рівноправними за своїм правовим статусом представниками інтересів трудових колективів у колективних переговорах. Водночас практика невизнання права новоствореної профспілки приєднатися до чинного колективного договору залишається незмінною. Наголошено на необхідності удосконалення системи нормативних гарантій діяльності профспілок та створення дієвих механізмів недопущення зловживання правом, зокрема нормативними гарантіями, суб’єктами колективно-трудових відносин.