Право ЄС у країнах поза ЄС: роздуми про судову практику Верховного Суду у сфері енергетики

Анотація

Після того, як Україна приєдналася до Енергетичного Співтовариства та уклала Угоду про асоціацію з ЄС, було прийнято необхідні закони для імплементації актів енергетичного права ЄС в Україні, а саме закони України «Про ринок природного газу» та «Про ринок електричної енергії». У цих законах передбачено положення, які можна назвати інструментами правової інтеграції з ЄС. Ідеться про норми, які не вимагаються актами ЄС, проте спрямовані на забезпечення коректного впровадження права ЄС в Україні. Такими інструментами є, наприклад, вимога про врахування рішень Суду ЄС і правозастосовної практики Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства під час застосування цих законів органами державної влади (зокрема судами), вимога про проведення консультацій з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства тощо. Особливість цих положень полягає в тому, що вони передбачають взаємодію зі сторонніми для української правової системи елементами. Верховний Суд у нещодавніх рішеннях у справах щодо оскарження положення про покладення спеціальних обов’язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу та застосування тарифів на передачу та диспетчерське (оперативно-технологічне) управління до експортерів електричної енергії навів правові позиції щодо застосування цих положень. Зокрема, він визнав обов’язок судів враховувати висновки, наведені в рішеннях Суду ЄС та в офіційних позиціях Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо тлумачення змісту норм права ЄС, які впроваджені зазначеними законами. Загалом цю практику можна оцінити як позитивну. Проте деякі аспекти рішень Верховного Суду, зокрема в частині недостатнього врахування принципів права ЄС, а саме тих, що є основою функціонування енергетичних ринків, викликають критику. Відповідне судове рішення фактично позбавило оператора системи передачі можливості для стягнення коштів на покриття витрат, реально понесених на забезпечення транскордонної передачі електричної енергії, що загалом не узгоджується з принципом окупності діяльності операторів інфраструктури на енергетичних ринках ЄС. Крім того, у результаті застосування правової позиції Верховного Суду суди нижчих інстанцій не визнали окремою підставою для скасування акта Уряду відсутність консультацій щодо нього з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, яких вимагає закон.