Походження поняття «правовійна» («lawfare») та зловживання міжнародним публічним правом

Автор(и)

  • Бред Фішер Національний університет «Києво-Могилянська академія», Україна

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-2607.2023.11.100-107

Ключові слова:

підривні юридичні операції, правовійна, міжнародне публічне право, агресія, зловживання договорами, міжнародні відносини, юридична експлуатація

Анотація

У дослідженні проведено міждисциплінарний аналіз зловживання міжнародним публічним правом для геополітичних цілей через застосування поняття «правовійна» (англ. lawfare). Зроблено висновок, що використання для позначення таких дій терміна «правовійна» (lawfare) у науковому або політичному дискурсі не є адекватним сучасним реаліям, натомість запропоновано термін «підривні юридичні операції» (англ. Malign Legal Operations, MALOPs) як більш відповідний. Крім того, наголошено, що дискусія про оцінну нейтральність поняття «правовійна» (lawfare) є складною і недостатньо визначеною, щоб стверджувати про його можливу нейтральність, що відкриває шлях для подальшого використання цього поняття ревізіоністськими державами та суб’єктами міжнародного права.
Прихильники оцінної нейтральності поняття «правовійна» (lawfare) переконані, що наявність його «зловмисного» варіанта надає зловмисникам більше можливостей для неправдивих заяв проти законних і правомірних дій. Проте автор доводить, що класифікація зловмисної поведінки базується на об’єктивних і очевидних практиках маніпуляції юридичними інструментами, а не лише на неузгодженості. Крім того, автор обґрунтовує, що використання поняття «правовійна» (lawfare) є доктринально неприпустимим через його внутрішню суперечність, оскільки воно поєднує поняття «право» і «війна», попри те що є альтернативою воєнному конфлікту. Слово «правовійна» (lawfare) має водночас два протилежні значення. Використання одного терміна для позначення як легітимних, так і зловмисних юридичних дій шкодить дискурсу і нівелює зусилля, спрямовані на боротьбу із зловживанням міжнародним правом.
Основні завдання дослідження: довести несформованість загальноприйнятого змісту поняття «правовійна» (lawfare); продемонструвати нерозв’язаність проблеми оцінної нейтральності та наголосити на недоктринальному характері самого терміна.
Автор дослідження доходить висновку, що термін «правовійна» (lawfare) уже не відповідає тим явищам, для позначення яких його вживають, і підтримує використання терміна «підривні юридичні операції» задля кращого відображення зловживання міжнародним правом для політичних та безпекових цілей.

Біографія автора

Бред Фішер, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Аспірант кафедри міжнародного та європейського права, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Посилання

  1. “About Lawfare: A Brief History of the Term and the Site.” Lawfare: Hard National Security Choices Blog. Accessed February 4, 2021. https://www.lawfareblog.com/about-lawfare-brief-historyterm-and-site.
  2. Bartman, Christi Scott. Lawfare: Use of the Definition of Aggressive War by the Soviet and Russian Federation Governments. Newcastle upon Tyne: Cambridge Scholars Publishing, 2010.
  3. Bartman, Christi Scott. “Lawfare and the Definition of Aggression: What the Soviet Union and Russian Federation Can Teach Us.” Case Western Reserve Journal of International Law 43, no. 1 (2010): 423–45. https://scholarlycommons.law.case.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1163&context=jil.
  4. Campbell, Duncan. “US Buys up All Satellite War Images.” The Guardian, October 17, 2001. https://www.theguardian.com/world/2001/oct/17/physicalsciences.afghanistan.
  5. Carlson, John, and Neville Yeomans. “Whither Goeth the Law – Humanity or Barbarity.” The Way Out – Radical Alternatives in Australia, 1975. http://www.laceweb.org.au/whi.htm.
  6. Clausewitz, Carl von. On War. Edited by Michael Howard and Peter Paret. Princeton, New Jersey: Princeton University Press, 1976.
  7. Dunlap, Charles J., Jr. “Law and Military Interventions: Preserving Humanitarian Values in 21st Century Conflicts.” Kennedy School of Government, Harvard University, 2001. http://people.duke.edu/~pfeaver/dunlap.pdf.
  8. Dunlap, Charles J., Jr. “Lawfare Today: A Perspective.” Yale Journal of International Affairs, Winter Issue (2008): 146–54. http://yalejournal.org/wp-content/uploads/2011/01/083111dunlap.pdf.
  9. Dunlap, Charles J., Jr. “Does Lawfare Need an Apologia?” Case Western Reserve Journal of International Law 43, no. 1 (2010). https://scholarlycommons.law.case.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1146&context=jil.
  10. Dunlap, Charles J., Jr. “Lawfare 101: A Primer.” Military Review 8 (May-June 2017). https://sites.duke.edu/lawfire/.
  11. Fisher, Brad. “The Kremlin’s Malign Legal Operations on the Black Sea: Analyzing the Exploitation of Public International Law Against Ukraine.” Kyiv-Mohyla Law and Politics Journal 5 (2019): 193–223. https://doi.org/10.18523/kmlpj190000.2019-5.193-223.
  12. Goldstein, Booke. “Speech Delivered by Brooke Goldstein at Fordham Law School on Lawfare & Combating the Goldstone Report.” The Lawfare Project, April 27, 2010. https://www.thelawfareproject.org/analysis/2010/4/27/ispeech-deliveredby-brooke-goldstein-at-fordham-law-school-on-lawfarecombating-the-goldstone-reportibrthe-lawfare-project?rq=whatis lawfare%3F.
  13. Irani, Freya. “‘Lawfare’, US Military Discourse, and the Colonial Constitution of Law and War.” European Journal of International Security 3, no. 1 (2018): 113–33. https://doi.org/10.1017/eis.2017.12.
  14. Kittrie, Orde F. “Lawfare and U.S. National Security.” Case Western Reserve Journal of International Law 43, no. 1 (2010). https://scholarlycommons.law.case.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1162&context=jil.
  15. Kittrie, Orde F. Lawfare: Law as a Weapon of War. New York: Oxford University Press, 2016.
  16. Newton, Michael A. “Illustrating Illegitimate Lawfare.” Case Western Reserve Journal of International Law 43, no. 1 (2010). https://scholarlycommons.law.case.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1155&context=jil.
  17. Rivkin, David B., and Jr. Lee A. Casey. “The Rocky Shoals of International Law.” The National Interest, December 1, 2000.https://nationalinterest.org/article/the-rocky-shoals-ofinternational-law-523.
  18. Scharf, Michael P., and Elizabeth Andersen. “Is Lawfare Worth Defining – Report of the Cleveland Experts Meeting – September 11, 2010.” Case Western Reserve Journal of International Law 43, no. 1 (2010): 43. https://scholarlycommons.law.case.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1141&context=jil.
  19. The Lawfare Project. “What We Do.” Accessed February 2, 2021. https://www.thelawfareproject.org/whatwedo.
  20. Tiefenbrun, Susan W. “Semiotic Definition of Lawfare.” Case Western Reserve Journal of International Law 43, no. 1 (2010). https://scholarlycommons.law.case.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1142&context=jil.
  21. Voyger, Mark. NATO at 70 and the Baltic States: Strengthening the Euro-Atlantic Alliance in an Age of Non-Linear Threats. Estonia. Tartu: Baltic Defense College, 2019. http://www.baltdefcol.org/files/files/publications/NATO_AT_70_AND_THE_BALTIC_STATES.pdf.
  22. Wittes, Benjamin. “Welcome to Lawfare.” Lawfare: Hard National Security Choices Blog, September 1, 2010. https://www.lawfareblog.com/welcome-lawfare.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-10-26

Як цитувати

Фішер, Б. (2023). Походження поняття «правовійна» («lawfare») та зловживання міжнародним публічним правом. Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки, 11, 100–107. https://doi.org/10.18523/2617-2607.2023.11.100-107

Номер

Том 11 (2023): Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки

Розділ

Статті

Ліцензія

Авторське право (c) 2023 Brad Fisher

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати опублікований твір з обов’язковим посиланням на його авторів та його першу публікацію в цьому журналі.

Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного поширення твору в тому вигляді, в якому його було опубліковано в журналі (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на його першу публікацію.

Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).