Принцип прозорості в контексті правового регулювання систем штучного інтелекту
DOI:
https://doi.org/10.18523/2617-2607.2025.15.78-85Ключові слова:
правове регулювання, прозорість, принцип прозорості, штучний інтелект, ШІАнотація
Україна продовжує розробляти власний підхід до правового регулювання штучного інтелекту. З огляду на це важливою є теоретико-правова дискусія щодо основних аспектів регулювання ШІ на рівні Європейського Союзу, який на сьогодні є лідером у цій сфері. Дискурс щодо питань регулювання ШІ демонструє, що технології ШІ — їхнє розроблення та подальше використання — повинні бути прозорими. Саме прозорість є важливою гарантією від зловживань, пов’язаних із ШІ, та передумовою реалізації інших ключових принципів, пов’язаних із регулюванням ШІ, зокрема підзвітності та відповідальності розробників та користувачів систем ШІ. Водночас прозорість є комплексною вимогою, а для її застосування потрібно врахувати особливості самої технології ШІ та законодавчих обмежень, включно з обмеженнями щодо захисту персональних даних та охорони об’єктів права інтелектуальної власності. У статті досліджено передумови виникнення вимоги щодо прозорості систем ШІ, підтверджено важливість прозорості в контексті регулювання ШІ та розглянуто теоретико-правові аспекти цього принципу та його трансформацію в регуляторні вимоги на рівні ЄС.
Посилання
- Barfield, Woodrow. “Towards a Law of Artificial Intelligence.” In Research Handbook on the Law of Artificial Intelligence. Edward Elgar Publishing, 2018. https://doi.org/10.4337/9781786439055.00011.
- Cane, Peter, Herwig C. H. Hofmann, Eric C. Ip, and Peter L. Lindseth. The Oxford Handbook of Comparative Administrative Law. Oxford University Press, 2021.
- Citron, Danielle Keats, and Frank Pasquale. “The Scored Society: Due Process for Automated Predictions.” Washington Law Review 89, no. 1 (2014). https://digitalcommons.law.uw.edu/wlr/vol89/iss1/2.
- Custers, Bart, and Eduard Fosch-Villaronga. Law and artificial intelligence: Regulating AI and applying AI in legal practice. T.M.C. Asser Press, 2022.
- Dubber, Markus Dirk, Frank Pasquale, and Sunit Das. The Oxford Handbook of Ethics of Ai. Oxford University Press, 2021.
- Hildebrandt, Mireille, and Bert-Jaap Koops. “The Challenges of Ambient Law and Legal Protection in the Profiling Era.” The Modern Law Review 73, no. 3 (2010): 428–60. https://doi.org/10.1111/j.1468-2230.2010.00806.x.
- Kozhukhar, Oleksandr. “Legal Regulation of Artificial Intelligence Systems in the EU: Prerequisites, Current State and Prospects.” NaUKMA Research Papers. Law 13 (2024): 65–73. https://doi.org/10.18523/2617-2607.2024.13.65-73 [in Ukrainian].
- Laat, Paul B. de. “Algorithmic Decision-Making Based on Machine Learning from Big Data: Can Transparency Restore Accountability?” Philosophy & Technology 31, no. 4 (2017): 525–41. https://doi.org/10.1007/s13347-017-0293-z.
- Murray, Andrew. Almost Human: Law and Human Agency in the Time of Artificial Intelligence. T. M. C. Asser Press, 2021. https://www.asser.nl/upload/documents/20240926T102230-AL6-Murray-WEB%20new.pdf.
- Pasquale, Frank. The Black Box Society. Harvard University Press, 2015.
- Smuha, Nathalie A. The Cambridge Handbook of the Law, Ethics and Policy of Artificial Intelligence. Cambridge University Press, 2025.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Oleksandr Kozhukhar

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати опублікований твір з обов’язковим посиланням на його авторів та його першу публікацію в цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного поширення твору в тому вигляді, в якому його було опубліковано в журналі (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на його першу публікацію.
Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).