Право на справедливий суд vs принцип res judicata: проблема суб’єктного складу провадження з перегляду за нововиявленими обставинами

Анотація

У статті досліджено проблематику доступу до правосуддя в контексті перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами особами, які не брали участі в розгляді справи в суді першої інстанції, проте вступили в процес на стадії апеляційного провадження. Автори досліджують колізію між принципом правової визначеності (res judicata) та правом на справедливий суд (right to a fair trial), яка виникла в судовій практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Здійснено аналіз еволюції цивільного процесуального законодавства України, зокрема зміни парадигми після реформи 2017 року, коли поняття «особи, які беруть участь у справі» трансформувалося в ширшу категорію «учасники справи». Особливу увагу приділено доктринальному розмежуванню «права на позов у процесуальному сенсі» та «права на задоволення позову» (матеріальний аспект). На основі аналізу римського права (концепція actio), німецької та австрійської доктрин (Parteifähigkeit, Prozessführungsbefugnis, Rechtsschutzbedürfnis) та практики Європейського суду з прав людини обґрунтовано неприпустимість «надмірного формалізму» у визначенні статусу особи в процесі. Доведено, що особа набуває повного статусу учасника справи з моменту постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження за її скаргою (ч. 3 ст. 352 ЦПК України), що легітимізує її право на звернення із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами (ст. 424 ЦПК України). Запропоновано підхід до збалансування інтересів через застосування фільтра зловживання процесуальними правами на етапі оцінювання обґрунтованості заяви, а не на етапі допуску до суду.