Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки

Перспективи розвитку електронного судочинства в Україні

2025-05-16T16:11:12+03:00

У статті розглянуто перспективи розвитку електронного судочинства в Україні, орієнтуючись на стратегічний курс України на набуття повноправного членства в Європейському Союзі та пов’язані з цим євроінтеграційні зобов’язання. Наголошено на важливості врахування при впровадженні електронного судочинства закріплених в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» завдань (верховенство права, європейські стандарти, забезпечення кожному права на справедливий суд та поваги до інших прав і свобод), а також закріплених у статті 129 Конституції України основних засад судочинства. Проаналізовано особливості роботи модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС). Відзначено потребу у вдосконаленні окремих аспектів для забезпечення орієнтованого на користувачів функціонування системи, зокрема, доповнення додатковими інструментами редагування текстів в електронному кабінеті, збільшення різноманітності шаблонів процесуальних документів, вдосконалення інструкцій для користувачів електронного суду. Звернено увагу на потребу у вирішенні поточних проблем функціонування електронного судочинства, таких як технічні збої та загрози кібербезпеці, зазначено про потребу в належному захисті даних в електронному судочинстві, в підвищенні цифрової грамотності та забезпечення технічним обладнанням, у вдосконаленні нормативно-правового регулювання та ін. Здійснено огляд перспектив використання штучного інтелекту для забезпечення стабільної та ефективної роботи електронного судочинства. Зроблено висновок про те, що забезпечення функціонування інструментів електронного судочинства в сучасних умовах стрімкої цифровізації слід розглядати як елемент доступу до правосуддя, що, у свою чергу, є невід’ємною складовою верховенства права.

Людська гідність і конституційне врядування в умовах воєнного стану: національні та глобальні виклики

2025-04-17T14:16:58+03:00

У статті розглядається стан загроженості людської гідності як в національному, так і в глобальному контекстах. Висвітлено значення людської гідності як основи побудови сучасного європейського правопорядку та поточні виклики для її захисту в контексті зростання міжнародних безпекових загроз євроатлантичній цивілізації з боку авторитарних режимів. Автор доходить висновку, що розбудова ефективної системи регулювання міждержавних відносин має вирішальне значення для захисту демократії, а отже, і людської гідності як її засадничої цінності. Висвітлено концепцію людської гідності в конституційній доктрині Німеччини разом із питанням правомірності покладання військового обов'язку. Визначено ланцюг системних зв'язків між конституційними цінностями, першоосновою яких є гідність, та військовим обов'язком як необхідним складником утвердження конституційного ладу. Проаналізовано поточні проблеми врядування в Україні в умовах воєнного стану, під час якого утвердження конституціоналізму зіштовхується з низкою викликів. Встановлено, що заходи воєнного стану, які переслідують легітимну мету забезпечення обороноздатності, не завжди відповідають вимогам "трискладового тесту". Встановлено низку порушень вимог принципу правовладдя, відображає практику інструментального ставлення до людини, особливо в розрізі свавільної жорстокості під час застосування мобілізаційних заходів. З'ясовано, що застосування заходів, що явно порушують людську гідність, делегітимізує державу, перетворюючи її на репресивний механізм, діяльність якого супроводжується дезінтеграційними суспільними процесами, що є логічним наслідком нехтування правом як універсальним соціальним регулятором. Зроблено висновок про необхідність абсолютного дотримання правовою державою принципу непорушності людської гідності як умови для якісного людиноцентричного державотворення.

Принцип прозорості в контексті правового регулювання систем штучного інтелекту

2025-04-07T14:24:25+03:00

Україна продовжує розробляти власний підхід до правового регулювання штучного інтелекту. Для цих цілей важливою є теоретико-правова дискусія щодо основних аспектів регулювання ШІ на рівні Європейського Союзу, який на сьогодні є лідером у відповідній сфері. Дискурс щодо питань регулювання ШІ демонструє, що технології ШІ – їхнє розроблення та подальше використання – повинні бути прозорими. Саме прозорість є важливою гарантією від зловживань, пов’язаних із ШІ, та передумовою реалізації інших ключових принципів, пов’язаних із регулюванням ШІ, зокрема підзвітності та відповідальності розробників та користувачів систем ШІ. Водночас прозорість є комплексною вимогою, а її застосування вимагає врахування особливостей самої технології ШІ та наявних законодавчих обмежень, включно з обмеженнями з точки зору захисту персональних даних та охорони об’єктів права інтелектуальної власності. У статті досліджено передумови виникнення вимоги щодо прозорості систем ШІ, підтверджено важливість прозорості в контексті регулювання ШІ та розглянуто теоретико-правові аспекти цього принципу та його трансформацію в регуляторні вимоги, які існують на рівні ЄС.

Римський статут: обмеження юрисдикції та шляхи імплементації

2025-04-28T17:48:22+03:00

Наукова стаття присвячена висвітленню двох актуальних проблем, що виникли після ратифікації Україною Римського статуту і мають прямі наслідки для подальшого співробітництва нашої країни з Міжнародним кримінальним судом.

У першій частині дослідження розглянуто проблему посилання України на ст. 124 Римського статуту під час його ратифікації. Це положення надає державі, що приєднується до Статуту, право обмежити юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо воєнних злочинів, учинених її громадянами або на її території, строком на сім років. Встановлено, що на практиці таке посилання суперечить попереднім заявам України про визнання юрисдикції, зокрема ухваленій Верховною Радою України ще у 2015 році, яка має безстроковий характер. Також, розглянувши чинні підходи до розуміння ст. 124, підтримано позицію науковців про неможливість застосування застереження у скороченому вигляді, як це зробила Україна. Через значні ризики, що виникають у зв’язку з такими діями під час ратифікації, зроблено висновок про необхідність якнайшвидшої відмови від застосування положення ст. 124, оскільки воно потенційно може унеможливити розслідування воєнних злочинів, учинених на всій території України, незалежно від громадянства осіб.

У другій частині дослідження розкрито проблему імплементації положень Римського статуту в національне законодавство. Незважаючи на ухвалення Верховною Радою України низки нормативно-правових актів, проблема імплементації досі не була повністю вирішена, що спричинило суперечності між чинним законодавством і Римським статутом. Наведено три можливі шляхи розв’язання проблеми, а саме: (1) внесення подальших змін до чинного Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу; (2) ухвалення спеціального закону «Про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини»; (3) прийняття проєкту нового Кримінального кодексу України, розробленого Робочою групою з питань розвитку кримінального права. Після аналізу всіх трьох варіантів зроблено висновок про можливість законодавчого вибору кількох варіантів дій, які, водночас, не виключають один одного. Враховуючи активні бойові дії в Україні, що впливають на реалізацію законодавства на практичному рівні, підтримано підхід, який полягає у продовженні внесення змін до чинного законодавства, з його подальшим комплексним оновленням та остаточним вирішенням проблеми після завершення активних бойових дій.

Правове регулювання домашньої праці: зміни в трудовому законодавстві України

2025-03-26T12:54:50+02:00

Публікацію присвячено дослідженню питанню праці домашніх працівників за Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників». У статті проаналізовано поняття «домашній працівник», «домашня праця», «домогосподарство», визначено їхні особливості, розмежовано категорії домашньої праці та надомної й дистанційної роботи. Розглянуто права і гарантії, які надають працівникові за національним законодавством та Конвенцією МОП № 189, опрацьовано положення трудового законодавства щодо специфіки укладення трудових договорів з домашніми працівниками, сторін такого договору. Виокремлено проблеми вказаного Закону, про які зазначали профільні Комітети Верховної Ради України на стадії опрацювання законопроекту, зокрема відсутність Закону про ратифікацію Конвенції МОП № 189. Досліджено рішення Суду ЄС стосовно важливості дотримання права домашніх працівників на доступ до виплат соціального забезпечення. Зроблено висновок, що імплементація положень про домашню працю в національне законодавство свідчить про послідовне дотримання Україною зобов’язань у сфері прав людини та є прогресивним кроком на шляху вступу до ЄС.

Розвиток концепції корпоративного договору в Україні

2025-03-20T17:16:25+02:00

Останніми роками застосування корпоративного договору у приватних компаніях набуває поширення в Україні. Це зумовлено тим, що досвідчені українські та іноземні інвестори бажають врегулювати свої відносини щодо управління товариством та способи повернення інвестицій більш детально, ніж це передбачено корпоративним правом будь-якої держави і, зокрема, України. Подібні тенденції вже давно стали нормою у розвинених країнах світу. Україна не залишається осторонь цих течій у корпоративному праві і гармонізувала своє законодавство із сучасними підходами у корпоративному праві шляхом запровадження інструменту корпоративного договору на рівні закону. Однак, ще на початку минулого десятиліття корпоративне законодавство не містило такого поняття, а судова практика вважала корпоративні договори такими, що порушують публічний порядок.

Метою цієї статті є дослідження еволюції законодавства України та судової практики щодо корпоративних договорів в Україні в історичному і порівняльному аспектах. На думку автора регулювання корпоративних договорів в Україні розвивалося відповідно до загальносвітових тенденцій, але із суттєвим запізненням, внаслідок чого інвестиції в економіку України переважно здійснювалися через іноземні холдингові компанії з мінімальним застосуванням корпоративного законодавства України.

Проведений аналіз виявив, що логіка судових рішень українських та іноземних судів мала багато спільних рис і розвивалася за подібними закономірностями. За результатами цього дослідження автор дійшов висновку про важливість та доцільність законодавчого регулювання корпоративних договорів задля залучення інвестицій в економіку України, адже навіть за досконалого корпоративного законодавства є попит серед професійних інвесторів на договірне регулювання корпоративних відносин у товаристві.

Застосування принципу non reformatio in peius для оскарження рішень у сфері податкових правопорушень

2025-06-11T13:03:34+03:00

Наявність спеціальних принципів оскарження рішень у сфері податкових правопорушень є основою для цілісного сприйняття та розуміння конкретних специфічних параметрів, в рамках яких здійснюється механізм правового регулювання захисту прав платників податків.

В межах процедур оскарження рішень у сфері податкових правопорушень досить актуальним є впровадження правового підґрунтя, яке б відображало ефективну основу недопущення погіршення правового становища платника податків.

Необхідність запровадження таких основ обумовлене наявністю у діючому податковому законодавстві України дискреційного права контролюючого органу збільшувати суму грошового зобов’язання під час адміністративного оскарження, що може поставити платника податків у більш гірше становище, у порівняні з тим у якому він знаходився до звернення зі скаргою.

Однією із таких гарантій може бути впровадження у податкове законодавство спеціального принципу «non reformacio in peius» зміст якого полягає у неприпустимості погіршення становища заявника, порівняно з тим, що було створено оскаржуваним документом.

Принцип «non reformatio in peius» необхідно застосовувати разом з іншим правилом – «tantum devolutum quantum appellatum» (скільки скарги, стільки і рішення).

Загалом, основи принципу неприпустимості погіршення становища платника податків були враховані законодавцем під час ухвалення Закону України «Про адміністративну процедуру», не зважаючи на те, що такий закон прямо і не називає застосування цього принципу, проте законом не передбачено зворотного, тобто права суб’єкта розгляду скарги на «збільшення» негативних наслідків для скаржника. Однак, основною проблемою для платників податків залишається неприведення положень податкового законодавства у відповідність до вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».

Відтак, передбачене діючим податковим законодавством дискреційне право контролюючого органу збільшувати суму грошового зобов’язання ставить платника податків у ризикове становище, за якого звертаючись за захистом до вищестоящого контролюючого органу такий скаржник може опинитись у ще гіршому становищі, у порівняні з тим у якому він знаходився на момент звернення зі скаргою.

Впровадження принципу «non reformatio in peius» у податкове законодавство забезпечить захист платнику податків від прийняття менш сприятливого рішення під час застосування процедур оскарження рішень у сфері податкових правопорушень.

Забезпечення академічної доброчесності у науковій діяльності з позиції авторського права

2025-05-16T16:04:21+03:00

Стаття містить комплексну характеристику академічної доброчесності у науковій діяльності та розглядає шляхи забезпечення розвитку добросовісних академічних практик. Розглянуто доктринальні підходи до тлумачення сутності академічної доброчесності крізь призму моральних якостей, які повинен демонструвати учений. Проаналізовано перелік дій, які відносяться до доброчесної поведінки згідно з Законом України «Про освіту». Запропоновано уточнення сутності елементів академічної доброчесності: самостійність наукової роботи, здійснення нового дослідження, забезпечення достовірності дослідження та коректне використання кожного джерела інформації. Критично оцінено вітчизняний підхід щодо впровадження на законодавчому рівні академічної відповідальності за порушення академічної доброчесності без забезпечення механізму попередження таких порушень. На прикладі Європейського дослідницького простору висвітлено здійснення просвітницьких заходів, що сприяють формуванню знань про академічну доброчесність і знижують ризики вчинення порушень. Зроблено висновок про необхідність системних змін в українській державній політиці у сфері освіти і науки та створення інформаційно-просвітницького середовища, яке сприятиме утвердженню моральності і розвитку належної практики в академічній діяльності.