Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки

Філософія права крізь призму дискусійного, дослідницько-діалогічного підходу (рецензія на монографію: Козюбра, Микола. Практична філософія права. Київ: Дух і Літера, 2024)

Михайло Степанович Кельман — 2024-10-22

Рецензія на монографію: Козюбра, Микола. Практична філософія права. Київ: Дух і Літера, 2024

Синергія науки і практики для врегулювання процедур банкрутства (огляд видання: Науково-практичний коментар Кодексу України з процедур банкрутства, заг. ред. Т. В. Курман, Н. П. Тищенко. Київ: Сігматрейд, 2022)

Ольга Михайлівна Лобач — 2024-10-22

Огляд видання: Ю. Ю. Бакай, Т. В. Курман, О. П. Меше, В. В. Панченко, М. Ю. Покальчук, Н. П. Тищенко, В. П. Станіславський, О. М. Туєва. Науково-практичний коментар Кодексу України з процедур банкрутства, заг. ред. Т. В. Курман, Н. П. Тищенко. Київ: Сігматрейд, 2022

Податкове резидентство в епоху е-резидентства і цифрових кочівників: міжнародний досвід та український контекст

Максим Сергійович Вітюк — 2024-10-22

У статті розглянуто поняття е-резидентства та його вплив на податковий статус фізичних осіб на прикладі таких країн: Хорватія, Іспанія, Бразилія, Португалія, Естонія. Досліджено теоретичні та законодавчі підходи до набуття та припинення фізичними особами-нерезидентами статусу електронних резидентів, цифрових кочівників, а також встановлено їхнє значення для глобальних міграційних процесів. Зроблено висновок, що світова практика вже має позитивний досвід впровадження електронного резидентства та віз цифрових кочівників, які сприяють розвитку економік та їхній адаптації до сучасних глобальних процесів. Водночас поняття «електронне резидентство» та «податкове резидентство» фізичної особи характеризують її правовий статус як платника податку, а тому ці поняття потрібно розрізняти. Навіть отримавши статус електронного резидента, особа може залишатися податковим резидентом іншої країни, і доходи, отримані нею внаслідок виконання робіт чи надання послуг, оподатковуються країною, податковим резидентом якої вона є. Також на основі дослідження іноземних юрисдикцій запропоновано методи ефективної імплементації інституту цифрових кочівників в українське законодавство; це матиме позитивне значення для повоєнного економічного розвитку країни в умовах цифрової економіки.

Визначення національних та етнічних груп у Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього крізь призму радянських і російських наративів про українську ідентичність

Максим Андрійович Віщик — 2024-10-22

Дискусії про геноцидний характер російських діянь в Україні допомогли виявити багато сірих зон і прогалин у правових елементах злочину геноциду. Однак сучасний правовий аналіз сконцентрований здебільшого на сутності та особливостях ключового елементу злочину, тобто на умислі (намірі) знищити групу повністю або частково. Питання ж визначення та осмислення ймовірного об’єкта знищення, тобто самих захищених груп, залишається значною мірою не дослідженим. Навіть поза українським контекстом ця проблема є типовою для сучасної доктрини та судової практики в міжнародному кримінальному праві, які надають доволі поверховий чи навіть суперечливий аналіз концепцій захищених груп без ретельного вивчення здобутків інших наук, що зосереджуються на людських ідентичностях, як-от антропологія. Метою цієї статті є усунути такі прогалини, дослідивши дихотомію між національними та етнічними групами в Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього крізь призму радянських і російських наративів стосовно української ідентичності.
У статті узагальнено стан сучасної міжнародно-правової доктрини та судової практики щодо визначення захищених груп, а також пов’язані з ними прогалини та неузгодженості. Крім того, у ситуаціях, де право нездатне дати характеристику захищеним групам, розглянуто складні питання визначення та розмежування груп крізь призму сучасної антропології. У статті наголошено на важливості мультидисциплінарного та контекстуалізованого застосування правових концепцій щодо злочину геноциду, беручи до уваги значення, які їм надають інші галузі науки, зосереджені на груповій ідентичності та міжгруповій динаміці. Аналіз показує відмінність сутності націй та етнічних груп. Нації визначено як складні спільноти, що характеризуються не лише культурними зв’язками (як етнічні групи), а й суб’єктивним глибшим самоусвідомленням членів нації як частини єдиної спільноти і національного проєкту. Врешті, автор застосовує наукові результати до контексту радянських і російських наративів про українську ідентичність, які демонструють дихотомію між національними та етнічними групами. За результатами дослідження автор пояснює, чому розуміння логіки та політики винищення, якими керувався радянський режим і які використовує Російська Федерація сьогодні, можливе лише крізь призму національної і псевдонаціональної ідентичності, у якій етнічна належність могла відігравати лише другорядну роль.

Розмежування повноважень органів судової влади та Конституційного Суду України у застосуванні Конституції як акта прямої дії

Олег Євгенійович Голєв — 2024-10-22

Однією з умов ефективної взаємодії між органами судової влади та Конституційним Судом України є чітке визначення та розмежування їхніх повноважень під час застосування Конституції України як акта прямої дії. Це дасть змогу уникнути дублювання повноважень, а відтак сприятиме забезпеченню злагодженої діяльності зазначених органів та правової визначеності. Тому у статті досліджено проблеми, пов’язані з розмежуванням повноважень органів судової влади та Конституційного Суду України під час застосування Конституції України як акта прямої дії.
Значну увагу приділено змінам до Конституції України 2016 року (щодо правосуддя) та реформі процесуального законодавства наприкінці 2017 року. Ці зміни запровадили новий механізм безпосереднього застосування органами судової влади Конституції України і, як наслідок, сформували нові виклики не тільки у взаємодії органів судової влади та Конституційного Суду України, але й у розмежуванні їхніх повноважень. У контексті цих змін автор обґрунтовує різницю між повноваженнями з перевірки правових актів на суперечність, відповідність Конституції України та конституційність, у зв’язку з чим виокремлено характерні риси реалізації цих повноважень: підстави, уповноважений суб’єкт, правові наслідки. На підставі цього зроблено спробу сформувати власне визначення відповідних повноважень.
Доведено необхідність переглянути позицію про те, що органи судової влади наділені повноваженнями визнавати такими, що не відповідають Конституції України, акти, щодо яких Конституційний Суд України не здійснює перевірки в межах конституційного провадження.

Зрив оптових енергетичних поставок як порушення прав людини: питання кваліфікації та причинно-наслідкового зв’язку

Олег Павлович Загнітко — 2024-10-22

Досліджено перетин безпеки постачання енергії та прав людини в Україні із фокусом на міжнародно-правових наслідках збоїв у постачанні оптових енергетичних продуктів. З початку жовтня 2023 року український оптовий енергетичний сектор зазнає атаки, проте міжнародна спільнота не виробила чіткої юридичної позиції. У статті залишено поза увагою шкоду для економічного розвитку країни та особисту відповідальність безпосередніх виконавців та організаторів нападів, натомість розглянуто ризики, спричинені атаками на енергетичну систему, для прав людини та інших імперативних норм міжнародного публічного права, включно з доступом до життєво важливих послуг, права на охорону здоров’я та на достатній життєвий рівень. Цілі сталого розвитку до 2030 року, ухвалені на саміті ООН, передбачають гідне життя та доступ до енергії, який розглядають як невідчужувану частину достатнього рівня життя та оперують поняттям енергетичної бідності як явища, якого слід уникати. Енергетична бідність, за сучасного технологічного розвитку України, переважно означає недоступність або надмірно дорогу енергію (порогом можна вважати 10–20 % доходів домогосподарства). Атаки російської федерації позбавляють домогосподарства різних регіонів доступу до енергії, спричиняючи енергетичну бідність по всій території України, під особливою загрозою – люди з особливими потребами та люди з гострими захворюваннями, адже велика частина діагностики та лікування потребує медичних приладів, які мають мережеве електроживлення. Низка конвенцій загального (пакти про права людини 1966 року) та спеціального характеру (конвенції про заборону тортур, про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Римський статут, про запобігання злочину геноциду) зобов’язують держави забезпечити різні аспекти права людини на достатній рівень життя, що є об’єктивною стороною правопорушення. Суб’єктивну сторону проаналізовано через передбачуваність наслідків атак та очікувані заперечення про технологічні можливості самозабезпечення домогосподарств і пом’якшення наслідків від переходу енергетичної системи України до більш сталих джерел енергії через зобов’язання Уряду України зменшення шкідливого впливу на довкілля. На основі аналізу норм позитивного права та міжнародного стандарту прав людини це дослідження доводить, що тривалі або значні перебої в постачанні оптової енергії є порушенням прав людини та достатньою підставою для процесуальних дій Уряду України, на підставі багатосторонніх міжнародних угод та в порядку, передбаченому ними, проти Уряду російської федерації.

Правове регулювання надання соціальних послуг у Європейському Союзі

Ігор Богданович Іванишин — 2024-10-22

Розглянуто питання правового регулювання ЄС надання соціальних послуг у державах-членах. Загострено увагу на проблемах і потребах вироблення єдиних підходів до соціального забезпечення, зокрема соціальних послуг, з урахуванням міжнародних, регіональних європейських стандартів у зазначеній сфері.
Автор наводить кілька основних підходів до визначення поняття соціальних послуг у правовому просторі ЄС: соціальні послуги з погляду їхніх надавачів, соціальні послуги з погляду одержувачів (адресатів) таких послуг, соціальні послуги як загальне благо, що має суспільний інтерес. У статті наголошено на пріоритеті людиноцентричного підходу до розуміння та правового регулювання соціальних послуг за правом ЄС, а тому основним підходом до унормування соціальних послуг має бути їх розуміння з погляду реципієнтів.
Автор підтримує тезу про те, що гармонізація у сфері соціального забезпечення, зокрема й соціальних послуг, украй ускладнена через відмінності національних систем, а тому в науці права соціального забезпечення та правових актах ЄС ідеться про координацію, а не гармонізацію соціального забезпечення.
Таку координацію, узгодження та запобігання конфліктам норм у праві соціального забезпечення між державами-членами ЄС та третіми країнами забезпечують не лише міжнародні та регіональні соціальні стандарти, а й відповідні двосторонні договори.

Проблеми забезпечення принципу «non bis in idem» у разі стягнення виконавчого збору та основної винагороди у виконавчому провадженні

Денис Юрійович Іщенко — 2024-10-22

Статтю присвячено проблемі подвійного стягнення виконавчого збору та основної винагороди у виконавчому провадженні. Звернено увагу на недосконалість законодавчого регулювання стягнення виконавчого збору та основної винагороди, внаслідок чого формально дозволено приватному виконавцю стягувати основну винагороду після того, як виконавчий документ перебував на виконанні в органі державної виконавчої служби. З’ясовано, що Верховний Суд вирішує вказану проблему шляхом застосування аналогії закону. Наголошено, що виконавець зобов’язаний повторно стягувати виконавчий збір чи основну винагороду при виконанні судового рішення в одній справі, якщо сторони виконавчого провадження уклали мирову угоду, а ухвалу про її затвердження надалі як виконавчий документ було пред’явлено до виконання. Зроблено висновок про порушення принципів права у разі такого подвійного стягнення та запропоновано зміни до чинного законодавства з метою уникнення вказаних порушень. Проаналізовано поняття виконавчого збору та основної винагороди, встановлено, що вони є за своєю сутністю санкціями.

Правове регулювання систем штучного інтелекту в ЄС: передумови, сучасний стан та перспективи

Олександр Георгійович Кожухар — 2024-10-22

Україна неодноразово підтверджувала наміри запровадити правове регулювання систем штучного інтелекту, що, зокрема, втілилося в Концепції розвитку штучного інтелекту, схваленій у 2020 р. Потреба в регулюванні зумовлена багатьма чинниками, зокрема активним впровадженням систем штучного інтелекту в Україні та необхідністю встановлення правил розроблення та використання таких систем. Водночас дедалі частіше стверджується, що для встановлення правового регулювання Україна має врахувати підхід, який уже виробив Європейський Союз. З огляду на євроатлантичний вектор розвитку України важливо простежити генезу виникнення регулювання штучного інтелекту в ЄС, його сучасний стан та перспективи. У статті досліджено передумови виникнення правового регулювання, наведено приклади появи перших етичних стандартів регулювання штучного інтелекту та продемонстровано, як ці стандарти було втілено в нещодавно прийнятому Акті про штучний інтелект. Також розглянуто перспективи правового регулювання систем штучного інтелекту.

«Росія – заходи щодо транзитного руху»: доленосна справа, яка підриває роль винятків щодо безпеки Світової організації торгівлі під час гібридних і торговельних воєн

Наталія Олександрівна Козачук — 2024-10-22

У статті досліджено взаємозв’язок між торговельними та гібридними війнами, які відбуваються між державами, на прикладі російсько-української війни до повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році та торговельної війни між США та Китаєм. Описано роль торговельної війни як одного з інструментів гібридної війни. Проаналізовано найновішу судову практику Світової організації торгівлі (СОТ), зокрема Звіт групи експертів у справі «Росія – заходи щодо транзитного руху», де було успішно застосовано винятки щодо безпеки СОТ за статтею XXI ГАТТ. Ця справа є єдиним прикладом прийнятого Звіту групи експертів СОТ, коли винятки щодо безпеки застосувала Росія – держава-член СОТ, яка розпочала збройну агресію проти свого сусіда, вдаючись до окупації та анексії території України. У цьому випадку авторка ставить під сумнів обґрунтованість застосування групою експертів СОТ дворівневого тесту за статтею XXI ГАТТ, оскільки Росія ніяк не пояснила, що є надзвичайною ситуацією в міжнародних відносинах, а також не сформулювала своїх суттєвих інтересів безпеки. Висвітлено, як Росія використовувала тактику торговельної війни як частину свого арсеналу в гібридній війні проти України та пізніше ескалювала до повномасштабної агресії, що спричинило найбільшу континентальну війну в Європі з часів Другої світової війни. Однак авторка визнає збалансований характер тлумачення статті XXI ГАТТ, що вимагає від групи експертів СОТ оцінювання, чи заходи були вжиті під час війни чи іншої надзвичайної ситуації в міжнародних відносинах, а також визначення того, чи діяла держава-член СОТ добросовісно і чи простежується зв’язок між заходами та суттєвими інтересами безпеки. Підсумовано, що, якщо цю інтерпретацію буде правильно застосовано, вона не сприятиме подальшим торговельним війнам. Зазначено, що потенційно винятки щодо безпеки в торговельних війнах можна застосовувати не лише для виправдання порушень ГАТТ, але й інших охоплених угод СОТ. Це припущення підкріплено тим, що у справі «Росія – заходи щодо транзитного руху» статтю XXI ГАТТ було успішно застосовано і для виправдання порушень за Протоколом про приєднання до СОТ, який не є частиною ГАТТ.

Реформа системи правосуддя Албанії в контексті процесу вступу до Європейського Союзу

Микола Миколайович Колотило — 2024-10-22

У статті розглянуто реформу системи правосуддя в Албанії з 2016 р. крізь призму процедури вступу до Європейського Союзу та практики Європейського суду з прав людини в індивідуальних справах. У першій частині проаналізовано загальний контекст, у якому було запроваджено реформу системи правосуддя 2016 року в Албанії, та розглянуто основні її елементи. У другій частині проаналізовано ключові рішення Європейського суду з прав людини щодо процесу реформи системи правосуддя в Албанії з 2016 р. за індивідуальними скаргами суддів та прокурорів, звільнених зі своїх посад за результатами процедури переатестації. Зокрема, розглянуто такі аспекти: статус органів, створених для переатестації суддів і прокурорів, їхню незалежність та неупередженість; пропорційність втручання в приватне життя заявників. Насамкінець стаття має на меті оцінити вплив рішень у конкретних справах Європейського суду з прав людини на процедуру вступу Албанії та інших держав-кандидатів до Європейського Союзу. Обґрунтовано, що висновки, отримані в індивідуальних справах щодо реформи системи правосуддя в Албанії, слід тлумачити в значно ширшому контексті процедури вступу до Європейського Союзу інших держав-кандидатів.

Особливості судового рішення у справах за участі дітей

Павло Іванович Пархоменко — 2024-10-22

Статтю присвячено виробленню підходів до розгляду судових справ за участі дітей. Автор доводить, що запровадження особливих вимог до судового рішення, яке стосується дитини, допоможе врахувати її якнайкращі інтереси і, як наслідок, сприятиме дієвому захисту прав дитини.
Наголошено, що міжнародні стандарти у сфері правосуддя, дружнього до дитини, закріплюють підходи, що орієнтують окремі держави на особливе ставлення до судових розглядів за участі дітей, що впливає на викладення та обґрунтування відповідного судового рішення.
Проведено узагальнення, що практика розглядів у міжнародних судах та договірних органах ООН демонструє відсутність відповідної мотивації рішення національного суду, яка б відображала, яким чином узято до уваги якнайкращі інтереси дитини, її думку тощо, і це може становити необґрунтоване втручання в права дитини з боку держави.
Зроблено висновки, що деякі країни мають спеціальне законодавство, яке зобов’язує суди відображати в судових рішеннях те, як узято до уваги якнайкращі інтереси дитини.
Аналіз рішень національних судів свідчить, що судові рішення в справах за участі дітей, незалежно від виду судочинства, є відмінними від судових рішень у справах за участі дорослих і відображають специфічні елементи, які є важливими для належної реалізації прав дитини.
Висловлено позицію, що у відповідному судовому рішенні обов’язково потрібно зазначати, яким чином враховано якнайкращі інтереси дитини, які елементи, залежно від специфіки спору, взято для визначення їхнього змісту. Обов’язковим елементом є відображення, яким чином було забезпечено право дитини висловити свою думку і якою мірою її було взято до уваги. Залежно від виду провадження та статусу в ньому дитини потрібно встановити рівень розвитку дитини, її соціально-психологічні риси, умови проживання та навчання дитини, безпеку, ситуацію в сім’ї, стосунки з дорослими тощо.

Пам’яті Володимира Василенка (1937–2023): спадщина, що живе й далі

Максим Андрійович Віщик — 2024-10-22

Пам’яті Володимира Василенка (1937–2023): спадщина, що живе й далі