Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки

Від редколегії

Роман Петров — 2025-05-25

Від редколегії

Тлумачення в кримінальному праві: особливості та межі

Владислав Барильченко — 2025-05-25

У статті розглянуто особливості тлумачення в кримінальному праві, що з огляду на специфіку цієї галузі права є актуальним питанням на сьогодні. Особливу увагу приділено саме розширювальному тлумаченню кримінально-правових норм, що досі викликає гострі дискусії в наукових колах. Проведено стислий огляд історії розвитку поняття тлумачення в праві та зміни ставлення до нього. Звернено увагу на особливості поділу галузей права на приватні та публічні, необхідність такого поділу, а також його вплив на процес тлумачення правових норм. Наголошено, що через особливості норм кримінального права ця галузь не належить ні до приватно-правових, ні до публічно-правових. Досліджено ставлення науковців, а також позиції судів до тлумачення норм кримінального права, зокрема за обсягом. Зроблено висновок, що в окремих випадках кримінально-правові норми можуть тлумачити розширено і такий процес є невідворотним, водночас питання меж такого тлумачення залишається дискусійним і потребує вирішення для забезпечення ефективного та справедливого правозастосування.

Перспективи розвитку електронного судочинства в Україні

Дар’я Богатчук — 2025-05-25

У статті розглянуто перспективи розвитку електронного судочинства в Україні, орієнтуючись на стратегічний курс України на набуття повноправного членства в Європейському Союзі та пов’язані з цим євроінтеграційні зобов’язання. Наголошено на важливості врахування під час впровадження електронного судочинства закріплених у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» завдань (верховенство права, європейські стандарти, забезпечення кожному права на справедливий суд та поваги до інших прав і свобод), а також закріплених у ст. 129 Конституції України основних засад судочинства. Проаналізовано особливості роботи модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС). Виявлено потребу у вдосконаленні окремих аспектів для забезпечення орієнтованого на користувачів функціонування системи, зокрема доповнення додатковими інструментами та інформацією електронного кабінету, збільшення різноманітності шаблонів процесуальних документів, вдосконалення інструкцій для користувачів електронного суду. Звернено увагу на потребу у вирішенні поточних проблем функціонування електронного судочинства, як-от технічні збої та загрози кібербезпеці, зазначено про потребу в належному захисті даних в електронному судочинстві, в підвищенні цифрової грамотності та забезпечення технічним обладнанням, у вдосконаленні нормативно-правового регулювання та ін. Здійснено огляд перспектив використання штучного інтелекту для забезпечення стабільної та ефективної роботи електронного судочинства. Зроблено висновок про те, що забезпечення функціонування інструментів електронного судочинства в сучасних умовах стрімкої цифровізації слід розглядати як елемент доступу до правосуддя, що, своєю чергою, є невіддільним елементом верховенства права.

Смертна кара: pro et contra (чере з призму доцільності, гуманності і справедливості)

Євген Звєрєв — 2025-05-25

Питання застосування смертної кари як виключного виду покарання має довгу історію, проте досі тривають дискусії та звучать аргументи за і проти. Першопочаткове розуміння справедливої відплати за вчинення найтяжчих злочинів зводилось до кровної помсти за принципом таліону: око за око. Зі зміцненням держави, щоб запобігти самосудам, саме вона отримала мандат на легальне вбивство. Виконання цієї державної функції було зрозумілим тодішньому суспільству та вважалось необхідним через помсту, острах і неодмінний гнів богів, якщо не буде відплати за злочин.
У цій статті розглянуто й проаналізовано випадки скасування смертної кари в різні періоди в різних державах. Автори прагнули з’ясувати, чи є нерозривний зв’язок між злочином та обов’язковою справедливою відплатою за його вчинення, а також причини скасування (як у формі власне скасування, так і мораторію на застосування), які за результатами дослідження класифіковано на політичні, релігійні, філософські та етичні.
Встановлено, що полярність поглядів на смертну кару як вид покарання має давнє коріння: на противагу помсті як універсальному аргументу на користь застосування смертної кари з’явилась ідея священності людського життя, а отже, держава не має права його забирати, оскільки не вона його дала. Відтоді існують два діаметрально протилежних погляди на питання застосування смертної кари, прихильники яких полемізують між собою, наводячи раціональні доводи та обґрунтування.
З позицій неупередженості до обох сторін, як цього вимагає науковий підхід, автори розглянули їхні основні аргументи не у звичній парадигмі систематизації за різними критеріями і для досягнення якнайбільшої повноти списку, а через призму доцільності, гуманності та справедливості.
У дослідженні застосовано метафізичний підхід, який дає змогу розглядати питання життя і смерті як сакральні категорії, водночас оперуючи поняттями добра і зла. Такий підхід відповідає вимогам гуманності, а також нейтралізує дуальний характер критерію справедливості, притаманної аргументам як за, так і проти застосування смертної кари. Та й сама справедливість має відносний характер: з одного боку, родини жертв отримують справедливу сатисфакцію, а з другого — справедливим також є незастосування смертної кари, оскільки страта злочинця не поверне життя жертві.
Зроблено висновок про пріоритетність вирішення філософського (і дотичних до нього релігійного та етичного) питання: безумовно, на користь життя; а згодом трансформацію його в правничу площину за умови відповідного унормування.

Людська гідність і конституційне врядування в умовах воєнного стану: національні та глобальні виклики

Назар Зозуля — 2025-05-25

У статті розглянуто стан загроженості людської гідності як у національному, так і в глобальному контекстах. Висвітлено значення людської гідності як основи побудови сучасного європейського правопорядку та поточні виклики для її захисту в контексті зростання міжнародних безпекових загроз євроатлантичній цивілізації з боку авторитарних режимів. Автор доходить висновку, що розбудова ефективної системи регулювання міждержавних відносин має вирішальне значення для захисту демократії, а отже, і людської гідності як її засадничої цінності. Висвітлено концепцію людської гідності в конституційній доктрині Німеччини разом із питанням правомірності покладання військового обов’язку. Визначено ланцюг системних зв’язків між конституційними цінностями, першоосновою яких є гідність, та військовим обов’язком як необхідним складником утвердження конституційного ладу. Проаналізовано поточні проблеми врядування в Україні в умовах воєнного стану, під час якого утвердження конституціоналізму стикається з низкою викликів. Встановлено, що заходи воєнного стану, які мають легітимну мету забезпечення обороноздатності, не завжди відповідають вимогам «трискладового тесту». Виявлено низку порушень вимог принципу правовладдя, що відображають практику інструментального ставлення до людини, особливо в розрізі свавільної жорстокості під час застосування мобілізаційних заходів. З’ясовано, що застосування заходів, які явно порушують людську гідність, делегітимізує державу, перетворюючи її на репресивний механізм, діяльність якого супроводжується дезінтеграційними суспільними процесами, що є логічним наслідком нехтування правом як універсальним соціальним регулятором. Зроблено висновок про необхідність абсолютного дотримання правовою державою принципу непорушності людської гідності як умови для якісного людиноцентричного державотворення.

Принцип прозорості в контексті правового регулювання систем штучного інтелекту

Олександр Кожухар — 2025-05-25

Україна продовжує розробляти власний підхід до правового регулювання штучного інтелекту. З огляду на це важливою є теоретико-правова дискусія щодо основних аспектів регулювання ШІ на рівні Європейського Союзу, який на сьогодні є лідером у цій сфері. Дискурс щодо питань регулювання ШІ демонструє, що технології ШІ — їхнє розроблення та подальше використання — повинні бути прозорими. Саме прозорість є важливою гарантією від зловживань, пов’язаних із ШІ, та передумовою реалізації інших ключових принципів, пов’язаних із регулюванням ШІ, зокрема підзвітності та відповідальності розробників та користувачів систем ШІ. Водночас прозорість є комплексною вимогою, а для її застосування потрібно врахувати особливості самої технології ШІ та законодавчих обмежень, включно з обмеженнями щодо захисту персональних даних та охорони об’єктів права інтелектуальної власності. У статті досліджено передумови виникнення вимоги щодо прозорості систем ШІ, підтверджено важливість прозорості в контексті регулювання ШІ та розглянуто теоретико-правові аспекти цього принципу та його трансформацію в регуляторні вимоги на рівні ЄС.

Римський статут: обмеження юрисдикції та шляхи імплементації

Микола Комаровський — 2025-05-25

Статтю присвячено висвітленню двох актуальних проблем, що виникли після ратифікації Україною Римського статуту і мають прямі наслідки для подальшого співробітництва нашої країни з Міжнародним кримінальним судом.
У першій частині дослідження розглянуто проблему посилання України на ст. 124 Римського статуту під час його ратифікації. Це положення надає державі, що приєднується до Статуту, право обмежити юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо воєнних злочинів, учинених її громадянами або на її території, строком на сім років. Встановлено, що на практиці таке посилання суперечить попереднім заявам України про визнання юрисдикції, зокрема схваленій Верховною Радою України ще у 2015 р., яка має безстроковий характер. Також, розглянувши чинні підходи до розуміння ст. 124, підтримано позицію науковців про неможливість застосування застереження у скороченому вигляді, як це зробила Україна. Через значні ризики, що виникають у зв’язку з такими діями під час ратифікації, зроблено висновок про необхідність якнайшвидшої відмови від застосування положення ст. 124, оскільки воно потенційно може унеможливити розслідування воєнних злочинів, учинених на всій території України, незалежно від громадянства осіб.
У другій частині дослідження розкрито проблему імплементації положень Римського статуту в національне законодавство. Незважаючи на ухвалення Верховною Радою України низки нормативно-правових актів, проблему імплементації досі повністю не вирішено, що спричинило суперечності між чинним законодавством і Римським статутом. Наведено три можливі шляхи розв’язання проблеми, а саме: 1) внесення подальших змін до чинних Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України; 2) ухвалення спеціального Закону «Про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини»; 3) прийняття нового Кримінального кодексу України, проєкт якого розробила Робоча група з питань розвитку кримінального права. Після аналізу цих трьох варіантів зроблено висновок про можливість законодавчого вибору кількох варіантів дій, які водночас не виключають один одного. Враховуючи активні бойові дії в Україні, що впливають на реалізацію законодавства на практичному рівні, підтримано підхід, який полягає у внесенні змін до чинного законодавства, з його подальшим комплексним оновленням та остаточним вирішенням проблеми після завершення активних бойових дій.

Україна та розширення ЄС: яким правом керуватися та в якому напрямку рухатися? (переклад з англійської Анни Малишевої)

Дімітрі Коченов — 2025-05-25

Переклад українською мовою статті, яку вперше оприлюднено у European Journal of Risk Regulation у видавництві Кембриджського університету (Cambridge University Press) у 2025 році (Dimitry V. Kochenov and Elena Basheska, “Ukraine and the EU Enlargement: What Is the Law and Which Is the Way Forward?,” European Journal of Risk Regulation (2025): 1–17, https://doi.org/10.1017/err.2025.23). Публікується відповідно до умов ліцензії Creative Commons (https://creativecommons.org/licenses/by/4.0/).

У контексті війни, що досі триває, та зростання напруженості в Європі, а також безпрецедентної можливості для єдності й інтеграції надзвичайно важливо реалістично оцінити поточну ситуацію. Автори цієї статті прагнули надати об’єктивний аналіз, щоб сприяти конструктивному підходу до шляху України до членства в Європейському Союзі. Цю статтю також перекладено українською мовою, аби забезпечити ширший доступ і залучення, особливо з-поміж тих ключових осіб, які ухвалюють рішення.

Механізм правового регулювання цифрового середовища: філософсько-правовий аспект

Тетяна Пікуля — 2025-05-25

У статті досліджено філософські та теоретико-правові основи розуміння семантично споріднених понять: цифрова етика, інформаційна етика, цифровий етикет та мережевий етикет — крізь призму їхньої належності до буття суспільства й особи в цифровому середовищі. Наголошено на важливості міждисциплінарного підходу, який інтегрує філософські, соціальні, правові та технологічні аспекти для створення ефективної системи регулювання суспільних відносин у цифровому просторі.
Проаналізовано методологічні підходи окремих наукових дисциплін до вивчення означених понять у цифровому середовищі. Особливу увагу приділено механізму правового регулювання цифрового середовища конституційним правом, цивільним правом, кримінальним правом, адміністративним правом та міжнародним правом.
Цифрову етику у статті розглянуто як міждисциплінарний напрям, що поєднує філософські, правові, соціальні та технологічні аспекти для формування моральних орієнтирів у використанні цифрових технологій. Встановлено, що інформаційна етика, зі свого боку, зосереджується на моральних аспектах роботи з інформацією, враховуючи її достовірність, прозорість та гармонізацію суспільних відносин у цифровому середовищі.
Цифровий етикет і мережевий етикет — взаємопов’язані категорії, але мають різні сфери застосування. Мережевий етикет визначає норми поведінки в онлайн-комунікаціях, забезпечуючи коректну та толерантну взаємодію користувачів у соціальних мережах, форумах тощо. Цифровий етикет є ширшим поняттям, яке охоплює правила взаємодії у всіх цифрових середовищах, включно з дотриманням правових і етичних стандартів у комунікаціях, роботі з цифровими технологіями та даними. Зазначено, що, попри їхню взаємодоповнюваність, вони відрізняються за своїм змістовим наповненням, масштабом застосування, кожен із них займає унікальне місце в сучасному дискурсі цифрової культури та етики.
У статті наголошено на важливості комплексного підходу до дослідження цифрового середовища, яке базується на інтеграції філософських, правових та етичних стандартів. Такий підхід сприяє гармонізації суспільних відносин і забезпеченню відповідального використання цифрових технологій у сучасному світі.

Правове регулювання домашньої праці: зміни в трудовому законодавстві України

Євген Рудченко — 2025-05-25

Статтю присвячено дослідженню питання праці домашніх працівників за Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників». Проаналізовано поняття «домашній працівник», «домашня праця», «домогосподарство», визначено їхні особливості, розмежовано категорії домашньої праці та надомної й дистанційної роботи. Розглянуто права і гарантії, які надають працівникові за національним законодавством та Конвенцією Міжнародної організації праці № 189, опрацьовано положення трудового законодавства щодо специфіки укладення трудових договорів з домашніми працівниками, сторін такого договору. Виокремлено проблеми вказаного Закону, про які зазначали профільні комітети Верховної Ради України на стадії опрацювання законопроєкту, зокрема відсутність Закону про ратифікацію Конвенції МОП № 189. Досліджено рішення Суду Європейського Союзу стосовно важливості дотримання права домашніх працівників на доступ до виплат соціального забезпечення. Зроблено висновок, що імплементація положень про домашню працю в національне законодавство свідчить про послідовне дотримання Україною зобов’язань у сфері прав людини та є прогресивним кроком на шляху вступу до ЄС.

Механізми оскарження рішень загальних зборів учасників/акціонерів: теоретичні підходи та практичні аспекти

Вікторія Сікора — 2025-05-25

У статті проведено комплексний аналіз механізмів оскарження рішень загальних зборів учасників/акціонерів юридичних осіб корпоративного типу в Україні. Досліджено відмінності між визнанням рішень загальних зборів учасників/акціонерів недійсними та їх скасуванням. Обґрунтовано недоцільність обов’язкової прив’язки доведення порушення корпоративних прав для визнання рішення загальних зборів недійсним у випадках, коли саме порушення має ознаки абсолютної недійсності й призводить до порушення прав та інтересів учасника або акціонера, який подає відповідний позов. Проаналізовано судову практику та запропоновано критерії вибору оптимального способу захисту прав учасників корпоративних відносин через призму оцінювання їхньої ефективності та наслідків застосування відповідних способів захисту корпоративних прав, які впливають не тільки на строк чинності оскаржуваного рішення загальних зборів, а й на «правову долю» правочинів, вчинених на підставі такого рішення загальних зборів. Окрему увагу відведено аналізу критерію оцінювання ефективності обраного способу захисту в розрізі необхідності звернення за певних обставин з позовом про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників. На підставі проведеного аналізу наукових підходів і судової практики обґрунтовано необхідність впровадження в національне законодавство чітких норм щодо підстав недійсності/оспорюваності рішень загальних зборів учасників/акціонерів, важелів захисту прав третіх осіб, на яких факт оскарження таких рішень може вплинути, а також визначення наслідків останніх, з урахуванням потреби в забезпеченні балансу між захистом корпоративних прав окремих учасників/акціонерів і стабільністю корпоративного устрою компанії загалом.

Розвиток концепції корпоративного договору в Україні

Микола Стеценко — 2025-05-25

Останніми роками застосування корпоративного договору в приватних компаніях набуває поширення в Україні. Це зумовлено тим, що досвідчені українські та закордонні інвестори бажають врегулювати свої відносини щодо управління товариством і способи повернення інвестицій більш детально, ніж це передбачено корпоративним правом будь-якої держави, зокрема України. Подібні тенденції вже давно стали нормою в розвинених країнах світу. Україна не залишається осторонь цих течій у корпоративному праві і гармонізувала своє законодавство із сучасними підходами в корпоративному праві шляхом запровадження інструменту корпоративного договору на рівні закону. Однак ще на початку минулого десятиліття корпоративне законодавство не містило такого поняття, а судова практика вважала корпоративні договори такими, що порушують публічний порядок.
Метою цієї статті є дослідження еволюції законодавства України та судової практики щодо корпоративних договорів в Україні в історичному і порівняльному аспектах. На думку автора, регулювання корпоративних договорів в Україні розвивалося відповідно до загальносвітових тенденцій, але із суттєвим запізненням, унаслідок чого інвестиції в економіку України переважно здійснювалися через іноземні холдингові компанії з мінімальним застосуванням корпоративного законодавства України.
Проведений аналіз виявив, що логіка судових рішень українських та іноземних судів мала багато спільних рис і розвивалася за подібними закономірностями. За результатами цього дослідження автор дійшов висновку про важливість і доцільність законодавчого регулювання корпоративних договорів задля залучення інвестицій в економіку України, адже навіть за досконалого корпоративного законодавства є попит серед професійних інвесторів на договірне регулювання корпоративних відносин у товаристві.

Застосування принципу non reformatio in peіus для оскарження рішень у сфері податкових правопорушень

Євген Угольков — 2025-05-25

Наявність спеціальних принципів оскарження рішень у сфері податкових правопорушень є основою для цілісного сприйняття та розуміння конкретних специфічних параметрів, у межах яких діє механізм правового регулювання захисту прав платників податків.
У межах процедур оскарження рішень у сфері податкових правопорушень актуальним є впровадження правового підґрунтя, яке б відображало ефективну основу недопущення погіршення правового становища платника податків.
Необхідність запровадження таких основ зумовлена наявністю в чинному податковому законодавстві України дискреційного права контролюючого органу збільшувати суму грошового зобов’язання під час адміністративного оскарження, що може поставити платника податків у гірше становище порівняно з тим, у якому він перебував до звернення зі скаргою.
Однією з таких гарантій може бути введення в податкове законодавство спеціального принципу «non reformatio in peius», зміст якого полягає в недопустимості погіршення становища заявника порівняно з тим, яке було створено оскаржуваним документом.
Принцип «non reformatio in peius» потрібно застосовувати разом з іншим правилом — «tantum devolutum quantum appellatum» (скільки скарги, стільки і рішення).
Загалом основи принципу недопустимості погіршення становища платника податків законодавець врахував під час ухвалення Закону України «Про адміністративну процедуру»: хоча в ньому прямо не зазначено про застосування цього принципу, проте не передбачено й протилежного, тобто права суб’єкта розгляду скарги на «збільшення» негативних наслідків для скаржника. Однак основною проблемою для платників податків залишається неузгодження положень податкового законодавства з вимогами Закону України «Про адміністративну процедуру».
Передбачене чинним податковим законодавством дискреційне право контролюючого органу збільшувати суму грошового зобов’язання ставить платника податків у вразливе становище, за якого, звертаючись за захистом до вищого контролюючого органу, такий скаржник може опинитись у ще гіршому становищі порівняно з тим, у якому він перебував на момент звернення зі скаргою.
Введення принципу «non reformatio in peius» у податкове законодавство забезпечить захист платника податків від ухвалення менш сприятливого рішення під час застосування процедур оскарження рішень у сфері податкових правопорушень.

Забезпечення академічної доброчесності в науковій діяльності з позиції авторського права

Анна Штефан — 2025-05-25

У статті подано комплексну характеристику академічної доброчесності в науковій діяльності та розглянуто шляхи забезпечення розвитку добросовісних академічних практик. Висвітлено доктринальні підходи до тлумачення сутності академічної доброчесності крізь призму моральних якостей, які повинен демонструвати вчений. Проаналізовано перелік дій, які визначено як доброчесну поведінку згідно із Законом України «Про освіту». Запропоновано уточнення сутності елементів академічної доброчесності: самостійність наукової роботи, проведення нового дослідження, забезпечення достовірності дослідження та коректне використання кожного джерела інформації. Критично оцінено вітчизняний підхід щодо впровадження на законодавчому рівні академічної відповідальності за порушення академічної доброчесності без забезпечення механізму попередження таких порушень. На прикладі Європейського дослідницького простору висвітлено проведення просвітницьких заходів, що сприяють формуванню знань про академічну доброчесність і знижують ризики вчинення порушень. Зроблено висновок про необхідність системних змін в українській державній політиці у сфері освіти і науки та створення інформаційно-просвітницького середовища, яке сприятиме утвердженню моральності й розвитку належної практики в академічній діяльності.