Право на соціальне забезпечення трудових мігрантів у Європейському Союзі

Анотація

Статтю присвячено питанням соціального захисту трудових мігрантів з третіх держав до Європейського Союзу. Подано стислий огляд літератури та більш докладний огляд системи джерел правового регулювання відносин соціального захисту працівників з держав, що не входять до ЄС. Законодавство ЄС розглянуто в контексті міжнародного та у зв’язку з актами Ради Європи, зокрема Європейської соціальної хартії (переглянутої).

Основним принципом правового регулювання соціального захисту працівників-мігрантів, згідно з європейським первинним та вторинним законодавством, є гарантування рівноцінних умов праці та соціальних прав порівняно з громадянами держави працевлаштування, водночас допускається встановлення кожною державою ЄС власних правил та норм щодо залучення праці мігрантів відповідно до соціального, політичного та економічного становища окремої держави ЄС. Відтак важливу роль відіграють міжнародні двосторонні договори про взаємне визнання та забезпечення соціальних прав громадян Сторін таких договорів. Щодо трудових мігрантів з України важливе значення має Угода про асоціацію України з ЄС та державами-членами ЄС.

Яскравою демонстрацією недостатньо дієвого нормативного забезпечення соціальних прав працівників з третіх держав є Директива ЄС 2016/801, яка закріплює принцип рівного ставлення до науковців-нерезидентів, що працевлаштовуються в одній із держав ЄС. Тобто це відповідає міжнародним та європейським принципам недискримінації та рівного ставлення в трудових відносинах, водночас стаття 22 вказаної директиви дозволяє державам відкликати або не поновлювати дозвіл на працевлаштування, якщо під час працевлаштування або в процесі виконання умов трудового договору роботодавцем було порушено законодавство, недотримано соціальних гарантій тощо і притягнуто до відповідальності такого роботодавця. Тож такі працівники втрачають можливість працювати та гарантії права на соціальний захист, що ставить їх та їхні родини в критичне економічне та соціальне становище. Зрештою, працівники-мігранти потрапляють до найбільш вразливої категорії працівників, причому як легально працевлаштовані, так і нелегально. Вважаємо, що така незахищеність працівників-мігрантів призводить до експлуатації цих осіб роботодавцями, порушення прав людини, порушення конкурентного середовища на ринку праці або принаймні створює для цього передумови.

Важливою складовою гарантування соціальних прав працівників-мігрантів у державах ЄС є практика ЄСПЛ та Європейського суду справедливості. Оскільки рішення та практика ЄСПЛ визнаються джерелом права в Україні, а рішення Суду справедливості можуть враховуватися при тлумаченні національного законодавства відповідно до усталених стандартів ЄС, то подальші дослідження в цьому напрямку матимуть важливе теоретичне та практичне значення, зокрема й для України.

Матеріал надійшов 15.05.2018