Конституційне право: галузь права чи особлива базова підсистема – стрижень національної системи права

Автор(и)

  • Mykola Koziubra Національний Університет "Києво-Могилянська академія", Україна

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-2607.2019.3.70-76

Ключові слова:

система права, підсистема права, предмет регулювання, метод регулювання, права людини, владарювання, публічне право, міжнародне право, фундаментальна основа

Анотація

У статті піддано критичному аналізу до цього часу поширений у пострадянській, зокрема й вітчизняній, конституціоналістиці підхід до інтерпретації конституційного права як галузі національного права, що своєю чергою становить частину публічного права.

Наведено аргументи, що традиційні для пострадянського правознавства критерії поділу права на галузі та інститути – наявність у галузі права власного предмета правового регулювання, тобто якісних однорідних суспільних відносин, що регулюються відповідною сукупністю правових норм, та методу правового регулювання, тобто властивого такій сукупності норм особливого методологічного інструментарію впливу на суспільні відносини, що ними регулюються, для конституційного права методологічно непридатні. Воно виходить далеко за межі регулювання якісно однорідних відносин державного владарювання, до яких переважно зводився предмет конституційного права, а арсенал використовуваних ним методів набагато ширший від характерного для публічного права владно-імперативного методу, побудованого на відносинах субординації влади і підпорядкування. Поряд з цим методом у конституційному праві дедалі ширше використовується диспозитивний метод, основу якого становлять відносини рівності суб’єктів, координаційних зв’язків між ними, а не підпорядкування (субординації). Окрім того, конституційне право не замикається виключно межами суто національного, внутрішнього права країни. Деякі його положення мають наднаціональне значення, уособлюючи зв’язки конституційного права з міжнародним правом.

Зроблено висновок, що конституційне право за своєю онтологічною природою набагато масш-табніше від традиційної галузевої диференціації права. Воно встановлює базові, відправні засади для функціонування і розвитку всіх найважливіших сфер суспільних відносин, пов’язаних насамперед з основами правового статусу особистості та роллю держави в його забезпеченні. Конституційне право становить особливу базову підсистему національної системи права, є фундаментальною основою для всіх її галузей і системотвірним стрижнем усієї національної правової системи.

Матеріал надійшов 13.03.2019

Біографія автора

Mykola Koziubra, Національний Університет "Києво-Могилянська академія"

доктор юридичних наук, професор кафедри загальнотеоретичного правознавства та публічного права НаУКМА, заслужений юрист України, суддя Конституційного Суду України у відставці

Посилання

  1. Kliuchkovskyi Yu.B. (2018). Pryntsypy vyborchoho prava: doktrynalne rozuminnia, stan ta perspektyvy zakonodavchoi realizatsii v Ukraini [The principles of elections law: doctrinal understanding, status and prospective of legislative realization in Ukraine]. Kyiv: Vaite, 908 p.
  2. Horodetskyi O.V. (1996). Parlamentske pravo Ukrainy: protses stanovlennia [Parliamentary law of Ukraine: the way of formation]. Naukovyi visnyk Chernivetskoho universytetu – Scientific Bulletin of Chernivtsi University. 4-5.
  3. Urias Iu.P. (1993). Parlamentskoe pravo FRG [Parliamentary law of FRG]. Topornin B.N (Ed.) Ocherki parlamentskogo prava (zarubezhnyi opyt) – The sketches on parliamentary law (foreign experience). Moscow: IGP RAN.
  4. Krutogolov M.A., Kovler A.I. (1993). Parlamentsoe pravo Frantcii [Parliamentary law of France]. Topornin B.N (Ed.) Ocherki parlamentskogo prava (zarubezhnyi opyt) – The sketches on parliamentary law (foreign experience). Moscow: IGP RAN.
  5. Boiko V.F., Yevdokymov V.O., Yuldashev O.Kh. (2003). Pravo liudyny na pravosuddia (Sudove pravo Ukrainy) [The human right for justice (Judicial law of Ukraine)]. Kyiv: Varta, MAUP, 256 p.
  6. Prylutskyi S.V. (2012). Vstup do teorii sudovoi vlady: suspilstvo, pravosuddia, derzhava (The introductioin to the theory of judicial power: society, justice, state. Kyiv: Yurydychna dumka, 317 p.
  7. Marchenko M.N. (ed.) (1998). Teoriia prava [Theory of law]. Obshchaia teoriia gosudarstva i prava. - The general theory of the state and law. Vol.2.
  8. Shapoval V.M. (2015). Konstytutsiine pravo zarubizhnykh krain [Constitutional law of foreign countries]. Kyiv: In Yure.
  9. Frytskyi O.F. (2004). Konstytutsiine pravo Ukrainy [Constitutional law of Ukraine]. Kyiv: Yurinkom Inter.
  10. Fedorenko V.L. (2016). Konstytutsiine pravo Ukrainy [Constitutional law of Ukraine]. Kyiv: Lira.
  11. Chirkin V.E. (2009). Konstitutcionnoe pravo Rossii [Constitutional law of Russia]. Moscow: NORMA.
  12. Vityk I.R., Vityk Yu.I. (2012). Konstytutsiine pravo Ukrainy [Constitutional law of Ukraine]. Kyiv: Vadym Karpenko.
  13. Savchyn M. V. (2009). Konstytutsionalizm i pryroda konstytutsii [Constitutionalism and nature of constitution]. Uzhhorod: Lira.
  14. Kozlova E.I., Kutafin O.E. (2007). Konstitutcionnoe pravo Rossii [Constitutional law of Russia]. Moscow: TK Velbi, Iz-vo Prospekt.
  15. Skrypniuk O.V. (2009). Kurs suchasnoho konstytutsiinoho prava Ukrainy [The course of modern constitutional law of Ukraine]. Kharkiv: Pravo.
  16. Hesse K. (1982). Osnovy konstitutcionnogo prava FRG [The grounds of the constitutional law of FRG]. Moscow: Progress,.
  17. Dicey A.V. (1959 (1961)) Introduction to the Study of the Law of the Constitution.
  18. Berka W. (2016). Verfassungsrecht: Grundzüge des österreichischen Verfassungsrechts für das juristische Studium. Verlag Österreich. https://doi.org/10.1628/000389108783917123
  19. Skrzydlo W. (Ed.) (2008). Polskie prawo konstytucyine. Lublin.
  20. Gavrlicki L. (2010). Polskie prawo konstytucyine. Zarys wykladu. Wydanie 14. Warszawa.
  21. Kätz A. (2010). Staatsrecht: Grundkurs im offentlichen Recht.

##submission.downloads##

Як цитувати

Koziubra, M. (2019). Конституційне право: галузь права чи особлива базова підсистема – стрижень національної системи права. Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки, 3, 70–76. https://doi.org/10.18523/2617-2607.2019.3.70-76