Справи Європейського суду з прав людини, значущі для європейської інтеграції України: «Рішення у справах Майдану» стосовно України, 21 січня 2021 року (остаточне 21 квітня 2021 року)

Автор(и)

  • Pavlo Pushkar Департамент виконання рішень ЄСПЛ Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18523/2617-2607.2021.7.96-101

Ключові слова:

ефективні розслідування, втрата життя, жорстоке поводження, самовільне затримання, рішення щодо Майдану, непропорційне втручання у право на мирні зібрання, порушення права на життя, Європейський суд з прав людини, провідні справи, повторювані рішення, виконання рішень Європейського Суду, Комітет Міністрів, Рада Європи

Анотація

Рішення Страсбурзького Суду у справах «щодо Майдану» є суттєвими для європейських інтеграційних перспектив України. По-перше, з точки зору того, як національна правова система реагує на попередні рішення Європейського суду з прав людини та вимоги їх виконання в аспекті заходів загального характеру. По-друге, з точки зору базисного законодавства, що стосується права на мирні зібрання, що так і не врегульоване в законі. По-третє, це очевидна проблема ефективності розслідувань, якості та тривалості заходів щодо розслідування таких справ і надмірної тривалості судових проваджень. Цілком очевидно, що в майбутньому на виконання як цих, так і попередніх рішень Європейського суду з прав людини, потрібно взяти до уваги системно-структурні недоліки правової системи України та системи кримінальної юстиції, що передували визнанню порушень, визначених у рішеннях Європейського Суду. У цьому контексті важливою є реалізація м’яких стандартів Ради Європи і норм-рекомендацій Європейського комітету із запобігання катуванням (ЄКЗК) та Венеційської комісії, що безпосередньо стосувалися питань, які розглядалися в аналізованих у цьому коментарі рішеннях Європейського суду з прав людини.

Біографія автора

Pavlo Pushkar, Департамент виконання рішень ЄСПЛ Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи

Пушкар Павло Валентинович – кандидат юридичних наук, керівник відділу Департаменту виконання рішень ЄСПЛ Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи

Посилання

  1. Davydov and Others v. Ukraine (ECHR. 1 October 2010). http://hudoc.exec.coe.int/eng?i=004-31328
  2. Dubovtsev and Others v. Ukraine, 21429/14 and 9 others (ECHR. 21 January 2021). http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-207554
  3. Ignatov v. Ukraine (ECHR. 15 March 2017). http://hudoc.exec.coe.int/eng?i=004-46503
  4. Ilgar Mammadov v. Azerbaijan (infringement proceedings under Article 46(4)), Grand Chamber judgment of 29 May 2019. http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-193543
  5. Kadura and Smaliy v. Ukraine, 42753/14 and 43860/14 (ECHR. 21 January 2021). http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-207420
  6. Karpyuk and Lyakhovych v. Ukraine (ECHR. 6 January 2016). http://hudoc.exec.coe.int/eng?i=004-31600
  7. Kaverzin v. Ukraine (ECHR. 15 August 2012). http://hudoc.exec.coe.int/eng?i=004-31569
  8. Lutsenko and Verbytskyy v. Ukraine, 12482/14 and 39800/14 (ECHR. 21 January 2021). http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-207417
  9. Lyubov Efimenko (Khaylo group of cases) (ECHR. 25 February 2011). http://hudoc.exec.coe.int/eng?i=004-33459
  10. Shmorgunov and Others v. Ukraine, 15367/14 and 13 others (ECHR. 21 January 2021). http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-207418
  11. Vorontsov and Others v. Ukraine, 58925/14 and 4 others (ECHR. 21 January 2021). http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-207379
  12. Vyerentsov v. Ukraine (ECHR. 11 July 2013). http://hudoc.exec.coe.int/eng?i=004-31279
  13. Crawford, James, Jacqueline Peel, and Simon Olleson. “The ILC’s Articles on Responsibility of States for Internationally Wrongful Acts: Completion of the Second Reading.” European Journal of International Law 12, no. 5 (2001): 963–91.
  14. Higgins, Rosalyn. Problems and Process: International Law and How We Use It. Oxford: Claredon Press, 1995. Chapter 9, 146.
  15. Pushkar, Pavlo. “The Reform of the System of Criminal Justice in Ukraine: the Influence of the European Convention on Human Rights.” European Journal of Crime, Criminal Law and Criminal Justice 2 (2003): 195–215.
  16. UN General Assembly Resolution adopted at Fifty-sixth session held on 28 January 2002. Official Records of the General Assembly, Fifty-sixth Session, Supplement No. 10 and corrigendum (A/56/10 and Corr.1). For the text of the Articles and Commentary, see the Report of the International Law Commission on the Work of its Fifty-third Session, Official Records of the General Assembly, Fifty-sixth Session (Supplement no. 10 (A/56/10), chap.IV.E.1 and chap.IV.E.2, pp. 46 and 133-145). The text of the Articles is annexed to General Assembly resolution 56/83 of 12 December 2001 and corrected by document A/56/49 (Vol. I) / Corr. 4.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-07-20

Як цитувати

Pushkar, P. (2021). Справи Європейського суду з прав людини, значущі для європейської інтеграції України: «Рішення у справах Майдану» стосовно України, 21 січня 2021 року (остаточне 21 квітня 2021 року). Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки, 7, 96–101. https://doi.org/10.18523/2617-2607.2021.7.96-101

Номер

Том 7 (2021): Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки

Розділ

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР ПРАКТИКИ ЄСПЛ

Ліцензія

Авторське право (c) 2021 Pavlo Pushkar

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати опублікований твір з обов’язковим посиланням на його авторів та його першу публікацію в цьому журналі.

Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного поширення твору в тому вигляді, в якому його було опубліковано в журналі (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на його першу публікацію.

Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).