Використання електронних доказів для доведення злочину геноциду української нації під час ро сійсько-українського збройного конфлікту: аналіз практики Міжнародного кримінального суду
DOI:
https://doi.org/10.18523/2617-2607.2024.14.52-56Ключові слова:
міжнародне кримінальне право, інформація, відкриті джерела, доказування, геноцид в Україні, воєнні злочиниАнотація
Російсько-український збройний конфлікт, що досяг своєї повномасштабності з 24 лютого 2022 року, вважають найбільш технологічним із часів Другої світової війни. Вже зібрано величезний масив інформації та даних, які існують лише в електронному вигляді та можуть бути використані в Міжнародному кримінальному суді (МКС) як докази на підтвердження вчинення геноциду української нації російською владою. Проте важливо дотримуватися встановлених критеріїв допустимості доказів, щоб надалі вони були розглянуті та прийняті Судом. Однак, враховуючи те, що МКС, заснований ще наприкінці 90-х років минулого століття, і досі перебуває в процесі становлення та адаптації до технологічно нових видів доказів, органам досудового розслідування в Україні слід з особливою ретельністю поставитися до збирання та формування такої бази доказів, яка буде спроможною та переконливою для Суду в доведенні злочину геноциду української нації.
У цій статті проаналізовано виклики та труднощі, що постають перед стороною обвинувачення під час використання електронних доказів у справах щодо злочину геноциду. Визначено критерії їх допустимості та прийнятності МКС на підставі огляду його останніх рішень і встановлено релевантність застосування цієї практики до досвіду України. Окрім того, авторка статті оцінює, наскільки реальним та ефективним є застосування досі незмінних положень Римського статуту та Правил процедури і доказування в процесі збору й використання фото-, відеоматеріалів чи іншої електронної інформації, яка містить ознаки вчинення злочину геноциду.
Посилання
- International Criminal Court. The Prosecutor v. Thomas Lubanga Dyilo. ICC-01/04-01/06 (Jan. 29, 2007).
- International Criminal Court. The Prosecutor v. Jean-Pierre Bemba Gombo. ICC-01/05-01/08 (Nov. 19, 2010).
- International Criminal Court. The Prosecutor v. Mahmoud Mustafa Busayf Al-Werfalli. ICC-01-11-01/17-2 (Aug. 15, 2017). https://www.icc-cpi.int/sites/default/files/CourtRecords/CR2017_05031.PDF.
- International Criminal Court. Unified Technical Protocol (‘E-court Protocol’) for the Provision of Evidence, Witness and Victims Information in Electronic Form. 2019. https://www.icc-cpi.int/sites/default/files/RelatedRecords/CR2019_00267.PDF.
- Mimran, Tal, and Lior Weinstein. “Digitalize It: Digital Evidence at the ICC.” Lieber Institute West Point, August 14, 2023. https://lieber.westpoint.edu/digitalize-it-digital-evidence-icc/
- Prasad, Anita. “«Persha viina z vidkrytym vykhidnym kodom». Yak zlochyny RF v Ukraini dokumentuiut za dopomohoiu smartfoniv” [“The first open source war. How crimes of the Russian Federation in Ukraine are documented with the help of smartphones”]. Forbes.ua, February 16, 2023. https://forbes.ua/news/persha-viyna-z-vidkritim-vikhidnim-kodom-yakzlochini-rf-v-ukraini-dokumentuyut-za-dopomogoyusmartfoniv-wsj-16022023-11789 [in Ukrainian].
- Radio Svoboda. “UVKPL OON pidtverdylo zahybel v Ukraini 9806 tsyvilnykh cherez ahresiiu Rosii” [“OHCHR confirmed the death of 9,806 civilians in Ukraine due to the Russian aggression”]. Radio Svoboda, October 9, 2023. https://www.radiosvoboda.org/a/news-oon-viyna-zahybli/32630123.html [in Ukrainian].
- Ukrinform. “Mizhnarodnyi kryminalnyi sud zapustyv rozshyrenu platformu iz dokazamy zlochyniv” [“The International Criminal Court has launched an expanded crime evidence platform”]. Ukrinform, May 24, 2023. https://www.ukrinform.ua/rubricworld/3713564-miznarodnij-kriminalnij-sud-zapustivrozsirenu-platformu-iz-dokazami-zlociniv.html [in Ukrainian].
- Zarmsky, Sarah. “Why Seeing Should Not Always Be Believing.” Journal of International Criminal Justice 19, no. 1 (2021): 213–25. https://doi.org/10.1093/jicj/mqab048.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Yuliia Misko

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати опублікований твір з обов’язковим посиланням на його авторів та його першу публікацію в цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного поширення твору в тому вигляді, в якому його було опубліковано в журналі (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на його першу публікацію.
Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).