Суперечності між державою і правом та верховенство права в умовах воєнного стану (на прикладі місцевого самоврядування)
DOI:
https://doi.org/10.18523/2617-2607.2024.14.96-105Ключові слова:
війна, права людини, демократія, сутність права, законністьАнотація
Статтю присвячено проблематиці змін, які виникають у практиці актуалізації елементів верховенства права в процесі функціонування органів місцевого самоврядування під час війни. Саму війну розглянуто як вияв нерозв’язаної в правовий спосіб суперечності між державою і правом, яка підсвічує їхні різні сутнісні основи.
Автор дотримується позиції, що сутнісною основою права є справедливість, тоді як держава базується на владі. Коли влада здійснюється не в правовий спосіб або ж виходить за його межі, перестають виконуватись вимоги справедливості. Держава, в особі владної верхівки, яка нехтує правом, зокрема правами людини, вступає в суперечність з правом, що призводить до конфлікту. Найбільш руйнівним конфліктом слід вважати війну. Підсумки війни не обов’язково надають можливість розв’язати чи усунути суперечність, яка її породила. В ідеалі вказані суперечності потрібно розв’язувати саме в правовий спосіб, із залученням правових інститутів і правових механізмів — від переговорів до розгляду справ у міжнародних судових інстанціях.
У статті проаналізовано правові наслідки запровадження воєнного стану, який обмежує функціонування демократичних інститутів у державі та звужує обсяг реалізації прав людини. Передусім обмеження стосуються права на життя, права власності, права на зайняття підприємницькою діяльністю, права на працю, права на освіту, права обирати та бути обраним. Також потерпають свободи людини, зокрема свобода пересування та вибору місця проживання, свобода слова. Водночас у практичній площині суттєвої деформації зазнають такі елементи верховенства права, як законність, правова визначеність, доступність, прозорість, право бути почутим. Зроблено висновки щодо меж звуження прав людини під час війни.
Посилання
- Consolidated version of the Treaty on European Union. Official Journal C 326 (26/10/2012): 0001–0390. https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:12012M/TXT.
- Interregional Expert Center “PRO Justice”. “Ukraine ranked 89th in 2023 according to the Rule of Law Index.” ProJustice, April 2, 2024. https://pro-justice.com.ua/ukrayina-posila-89-miscze-u-2023-rocziza-danymy-indeksu-verhovenstva-prava/ [in Ukrainian].
- Kliuchkovskyi, Yurii. Principles of Electoral Law: Doctrinal Understanding, Status and Prospects of Legislative Implementation in Ukraine. Kyiv: Vaite, 2018 [in Ukrainian].
- Kolodii, Anatolii. “Democracy, the Rule of Law and Human Rights in the Context of Ukraine’s European Integration.” Legal Bulletin. Air and Space Law 2 (2008): 33–8. https://ccu.gov.ua/sites/default/files/kolodiy_a.m._demokratiya_verhovenstvo_prava_ta_prava_lyudyny.pdf [in Ukrainian].
- Korniienko, Mykola. Municipal Law of Ukraine. Conceptual and Organizational-Legal Issues. Kyiv: Alerta, 2005 [in Ukrainian].
- Koziubra, Mykola, ed. General Theory of Law. Kyiv: Vaite, 2015. https://www.osce.org/files/f/documents/8/f/283756.pdf [in Ukrainian].
- Parakhonskyi, Borys, and Halyna Yavorska. Ontology of War and Peace: Security, Strategy, Meaning. Kyiv: NISS, 2019 [in Ukrainian].
- Parakhonskyi, Borys, and Halyna Yavorska. “The Birth of War from the Powerlessness of Peace: The Semantic Logic of War.” National Institute for Strategic Studies. September 23, 2022. https://niss.gov.ua/news/statti/porodzhennyaviyny-z-bezsyllya-myru-smyslova-lohika-viyny [in Ukrainian].
- Trujillo, Isabel. “Human Rights and Jus Contra Bellum.” Philosophy of Law and General Theory of Law 1 (2023): 32–43. https://doi.org/10.21564/2707-7039.1.307631.
- United Nations Charter (full text). https://www.un.org/en/about-us/un-charter/full-text.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Oleksii Tseliev

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати опублікований твір з обов’язковим посиланням на його авторів та його першу публікацію в цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного поширення твору в тому вигляді, в якому його було опубліковано в журналі (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на його першу публікацію.
Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).