Римський статут: обмеження юрисдикції та шляхи імплементації

Анотація

Статтю присвячено висвітленню двох актуальних проблем, що виникли після ратифікації Україною Римського статуту і мають прямі наслідки для подальшого співробітництва нашої країни з Міжнародним кримінальним судом.
У першій частині дослідження розглянуто проблему посилання України на ст. 124 Римського статуту під час його ратифікації. Це положення надає державі, що приєднується до Статуту, право обмежити юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо воєнних злочинів, учинених її громадянами або на її території, строком на сім років. Встановлено, що на практиці таке посилання суперечить попереднім заявам України про визнання юрисдикції, зокрема схваленій Верховною Радою України ще у 2015 р., яка має безстроковий характер. Також, розглянувши чинні підходи до розуміння ст. 124, підтримано позицію науковців про неможливість застосування застереження у скороченому вигляді, як це зробила Україна. Через значні ризики, що виникають у зв’язку з такими діями під час ратифікації, зроблено висновок про необхідність якнайшвидшої відмови від застосування положення ст. 124, оскільки воно потенційно може унеможливити розслідування воєнних злочинів, учинених на всій території України, незалежно від громадянства осіб.
У другій частині дослідження розкрито проблему імплементації положень Римського статуту в національне законодавство. Незважаючи на ухвалення Верховною Радою України низки нормативно-правових актів, проблему імплементації досі повністю не вирішено, що спричинило суперечності між чинним законодавством і Римським статутом. Наведено три можливі шляхи розв’язання проблеми, а саме: 1) внесення подальших змін до чинних Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України; 2) ухвалення спеціального Закону «Про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини»; 3) прийняття нового Кримінального кодексу України, проєкт якого розробила Робоча група з питань розвитку кримінального права. Після аналізу цих трьох варіантів зроблено висновок про можливість законодавчого вибору кількох варіантів дій, які водночас не виключають один одного. Враховуючи активні бойові дії в Україні, що впливають на реалізацію законодавства на практичному рівні, підтримано підхід, який полягає у внесенні змін до чинного законодавства, з його подальшим комплексним оновленням та остаточним вирішенням проблеми після завершення активних бойових дій.