Застосування принципу non reformatio in peius для оскарження рішень у сфері податкових правопорушень

Анотація

Наявність спеціальних принципів оскарження рішень у сфері податкових правопорушень є основою для  цілісного сприйняття та розуміння конкретних специфічних параметрів, в рамках яких здійснюється  механізм правового регулювання захисту прав платників податків.

В межах процедур оскарження рішень у сфері податкових правопорушень досить актуальним є впровадження правового підґрунтя, яке б відображало ефективну основу недопущення погіршення правового становища платника податків.

Необхідність запровадження таких основ обумовлене наявністю у діючому податковому законодавстві України дискреційного права контролюючого органу збільшувати суму грошового зобов’язання під час адміністративного оскарження, що може поставити платника податків у більш гірше становище, у порівняні з тим у якому він знаходився до звернення зі скаргою.

Однією із таких гарантій може бути впровадження у податкове законодавство спеціального принципу «non reformacio in peius» зміст якого полягає у неприпустимості погіршення становища заявника, порівняно з тим, що було створено оскаржуваним документом.

Принцип «non reformatio in peius» необхідно застосовувати разом з іншим правилом – «tantum devolutum quantum appellatum» (скільки скарги, стільки і рішення).

Загалом, основи принципу неприпустимості погіршення становища платника податків були враховані законодавцем під час ухвалення Закону України «Про адміністративну процедуру», не зважаючи на те, що такий закон прямо і не називає застосування цього принципу, проте законом не передбачено зворотного, тобто права суб’єкта розгляду скарги на «збільшення» негативних наслідків для скаржника. Однак, основною проблемою для платників податків залишається неприведення положень податкового законодавства у відповідність до вимог  Закону України «Про адміністративну процедуру».

Відтак, передбачене діючим податковим законодавством дискреційне право контролюючого органу збільшувати суму грошового зобов’язання ставить платника податків у ризикове становище, за якого звертаючись за захистом до вищестоящого контролюючого органу такий скаржник може опинитись у ще гіршому становищі, у порівняні з тим у якому він знаходився на момент звернення зі скаргою.

Впровадження принципу «non reformatio in peius» у податкове законодавство забезпечить захист платнику податків від прийняття менш сприятливого рішення під час застосування процедур оскарження рішень у сфері податкових правопорушень.