Застосування принципу non reformatio in peіus для оскарження рішень у сфері податкових правопорушень

Анотація

Наявність спеціальних принципів оскарження рішень у сфері податкових правопорушень є основою для цілісного сприйняття та розуміння конкретних специфічних параметрів, у межах яких діє механізм правового регулювання захисту прав платників податків.
У межах процедур оскарження рішень у сфері податкових правопорушень актуальним є впровадження правового підґрунтя, яке б відображало ефективну основу недопущення погіршення правового становища платника податків.
Необхідність запровадження таких основ зумовлена наявністю в чинному податковому законодавстві України дискреційного права контролюючого органу збільшувати суму грошового зобов’язання під час адміністративного оскарження, що може поставити платника податків у гірше становище порівняно з тим, у якому він перебував до звернення зі скаргою.
Однією з таких гарантій може бути введення в податкове законодавство спеціального принципу «non reformatio in peius», зміст якого полягає в недопустимості погіршення становища заявника порівняно з тим, яке було створено оскаржуваним документом.
Принцип «non reformatio in peius» потрібно застосовувати разом з іншим правилом — «tantum devolutum quantum appellatum» (скільки скарги, стільки і рішення).
Загалом основи принципу недопустимості погіршення становища платника податків законодавець врахував під час ухвалення Закону України «Про адміністративну процедуру»: хоча в ньому прямо не зазначено про застосування цього принципу, проте не передбачено й протилежного, тобто права суб’єкта розгляду скарги на «збільшення» негативних наслідків для скаржника. Однак основною проблемою для платників податків залишається неузгодження положень податкового законодавства з вимогами Закону України «Про адміністративну процедуру».
Передбачене чинним податковим законодавством дискреційне право контролюючого органу збільшувати суму грошового зобов’язання ставить платника податків у вразливе становище, за якого, звертаючись за захистом до вищого контролюючого органу, такий скаржник може опинитись у ще гіршому становищі порівняно з тим, у якому він перебував на момент звернення зі скаргою.
Введення принципу «non reformatio in peius» у податкове законодавство забезпечить захист платника податків від ухвалення менш сприятливого рішення під час застосування процедур оскарження рішень у сфері податкових правопорушень.