Конституційний суд та його роль у вирішенні проблеми законодавчого упущення

Анотація

Статтю присвячено висвітленню проблеми законодавчого упущення та дослідженню того, як конституційні суди можуть її вирішувати.

Передовсім розглянуто поняття Конституції. На підставі проаналізованих теорій автор доходить висновку, що Конституція — це не просто збірник правил, а акт, що є задокументованим втіленням волі народу стосовно організації держави та державної влади, який насамперед спрямований на те, щоб органи влади пам’ятали, для чого вони існують.

Досліджено природу конституційної юрисдикції з метою з’ясувати роль конституційних судів у захисті Основного Закону держави. Наголошено, що конституційний суд — це охоронець не лише Конституції, але й усіх цінностей та принципів, що стоять за нею. З цього випливає логічний висновок, що одним з основних завдань конституційного суду є скерування діяльності органів державної влади на втілення цих цінностей та принципів у життя. 

З огляду на неконституційність законодавчого упущення проаналізовано рішення певних конституційних судів, на підставі чого зроблено висновок, що найефективнішим вирішенням цієї проблеми є доповнення норми або ж заповнення прогалини. Висновки підкріплено доктриною. Автор стоїть на позиції, що звичайне зобов’язання парламенту врегулювати відповідну проблему без певних додаткових дій з боку конституційного суду не буде ефективним засобом правового захисту для особи-скаржника, адже парламент, зважаючи на свою дискрецію у визначенні моменту правового регулювання, може відкласти відповідне питання на невизначений термін, що призведе до порушення принципу розумності строків.

Зазначені дії конституційних судів розглянуто щодо дотримання принципу розподілу влади. Автор доходить до розуміння конституційного суду як спеціально уповноваженої четвертої гілки влади, дії якої спрямовані не на конфлікт із політичними органами, а на поглиблення розподілу влади в державі, а отже й на посилення в ній гарантій прав людини.