Застосування принципу пропорційності під час звернення стягнення на житло боржника
Ключові слова:
принципи права, примусове виконання рішень, державний виконавець, приватний виконавецьАнотація
Статтю присвячено питанню встановлених законодавчих критеріїв, які дозволяють звертати стягнення на єдине житло боржника під час здійснення виконавчого провадження. Звернено увагу, що Конституція України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Цивільний кодекс України передбачають випадки позбавлення права власності, зокрема на житло. Проаналізовано наявний критерій, який дозволяє звертати стягнення на єдине житло боржника, проаналізовано його розвиток протягом останнього десятиліття та констатовано, що він встановлює занадто малий поріг суми боргу, за якого дозволено звертати стягнення на єдине житло боржника. На конкретному прикладі проаналізований можливий розвиток подій у разі звернення стягнення на житло боржник за наявності боргу і відносно невеликій сумі. Запропоновано застосовувати принцип пропорційності під час вирішення питання про звернення стягнення на житло боржника, а саме, орієнтуватися на лише на суму боргу, а й на інші обставини та на ймовірність задоволення вимог стягувача за таких обставин.
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Денис Іщенко
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати опублікований твір з обов’язковим посиланням на його авторів та його першу публікацію в цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного поширення твору в тому вигляді, в якому його було опубліковано в журналі (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на його першу публікацію.
Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
