Антипозовні забезпечувальні заходи як засіб уникнення паралельних арбітражних і судових проваджень
DOI:
https://doi.org/10.18523/2617-2607.2019.4.21-28Ключові слова:
міжнародний комерційний арбітраж, забезпечувальні заходи, антипозовні заходи, антиарбітражні заходи, паралельні провадженняАнотація
Статтю присвячено розв’язанню проблеми паралельних проваджень у сфері міжнародного комерційного арбітражу, оскільки паралельні провадження є небажаним явищем як для сторін арбітражного процесу, так і для арбітражного суду. Основну увагу в цій праці зосереджено на дослідженні антипозовних заходів, тому що вони дають можливість уникнути відкриття паралельних проваджень у міжнародному комерційному арбітражі та національних судах. Надано визначення таких заходів, встановлено їхні види, досліджено правову природу та наведено приклади їх практичного використання в континентальній та загальній правових системах. Крім того, в цій статті надано відповідь на питання, чи має міжнародний комерційний арбітраж достатню юрисдикцію виносити ухвали про антипозовні заходи і чи є такі заходи ефективним методом уникнення паралельних проваджень. У результаті аналізу практичного застосування механізму антипозовних заходів наведено доводи, чому антипозовні заходи не найкращий метод уникнення паралельних проваджень, запропоновано альтернативний погляд на розв’язання цієї проблеми.
Матеріал надійшов 31.01.2019
Посилання
Council Regulation of 22 December 2000 on jurisdiction and the recognition and enforcement of judgments in civil and commercial matters, EC) № 44/2001. Retrieved from http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_a84 doi: https://doi.org/10.1515/9783866537040.1
Beloglavek, A. (2009). Arbitrazh, ordre public i ugolovnoe pravo (Vzaimodeystvie mezhdunarodnogo i natsionalnogo chastnogo i publichnogo prava) [Arbitration, ordre public and criminal law (Interaction of international law with national private and public law)], in 3 volumes, Vol. 2. Kyiv: Takson [in Russian].
Prusenko, G. (2015). Antypozovni zabezpechuvalni zakhody v mizhnarodnomu komertsiinomu arbitrazhi [Anti-suit injunctions in international commercial arbitration]. Almanakh mizhnarodnoho prava, 7, 142–148 [in Ukrainian].
Frolov, O. M. (2016) Realizatsiia kompetentsii mizhnarodnoho arbitrazhu shchodo vzhyttia protypozovnykh zakhodiv [Implementation of competence of international arbitration in taking action against claim]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu – Scientific Bulletin of Uzhhorod National University, 36(1), 161–167 [in Ukrainian].
Benedettelli, M. V. (2014). Le anti-suit injunctions nell'arbitrato internazionale: questioni di legittimità e opportunità. Milano: Giuffrè Editore S.p.A.
Carlos, N. N. (2006). Control of Jurisdiction by Injunctions Issued by National Courts. In International Arbitration 2006: Back to Basics? (pp. 185–220). Berg, A., ed. Montreal: Kluwer Law International.
Poudret, J., Besson, S. Berti, S., & Ponti, A. (2007). Comparative Law of International Arbitration. London: Sweet & Maxwell.
Clavel, S. (2001). Anti-suit injunctions et arbitrage. Paris: Revue de l'arbitrage.
Dougherty, C. & Mackenzie, A. (2016). A Practical Guide to Anti-Suit Injunctions. Retrieved from http://2tg.co.uk/wp-content/uploads/2017/07/2016.06.15-A_Practical_Guide_to_Anti-Suit_Injunctions_-_Summer_2016.pdf doi: https://doi.org/10.3726/978-3-653-02340-4/9
Erk, N. (2014). Parallel Proceedings in International Arbitration: a Comparative European Perspective. Kluwer Law International.
Ferrari, F. (2013). Forum Shopping in the International Commercial Arbitration Context: Setting the Stage. Munich: Sellier European Law Publishers. doi: https://doi.org/10.1515/9783866539914.1
Gaillard, E. (2010). Legal Theory of International Arbitration. Martinus Nijhoff.
Gaillard, E. (2005). Anti-Suit Injunctions in International Arbitration. New York: Juris Publ., Inc.
Gard AS. (2004). European Court of Justice rules on exclusive jurisdiction clauses and anti-suit injunctions. Gard News. Retrieved from http://www.gard.no/web/updates/content/53070/european-court-of-justice-rules-on-exclusive-jurisdiction-clauses-and-anti-suit-injunctions doi: https://doi.org/10.1017/s0008197310000115
Hartley, T. (1987). Comity and the Use of Antisuit Injunctions in International Litigation. The American Journal of Comparative Law, 35 (3), 487–511. doi: https://doi.org/10.2307/840479
Hartley, T. (2015). International Commercial Litigation: Text, Cases and Materials on Private International Law. Cambridge: Cambridge University Press. (Second Edition). doi: https://doi.org/10.1017/cbo9781316155776.002
Kaufmann-Kohler, G. (2008). How to Handle Parallel Proceedings: A Practical Approach to Issues such as Competence-Competence and Anti-Suit Injunctions. Retrieved from https://lk-k.com/wp-content/uploads/How-to-handle-parallel-proceedings-A-practical-approach-to-issues-such-as-Competence-competence-and-anti-suit-injunctions.pdf doi: https://doi.org/10.3726/978-3-653-02340-4/9
Layton, A. (2013). Anti-arbitration Injunctions and Anti-suit Injunctions: An Anglo European Perspective. In Forum Shopping in the International Commercial Arbitration Context: Setting the Stage (pp. 131–150) / ed. by F. Franco. Munich: Sellier European Law Publishers. doi: https://doi.org/10.1515/9783866539914.131
Merkin, R., & Flannery, L. (2014). Arbitration Act 1996. Informa Law from Routledge.
Mosimann, O. (2010). Anti-Suit Injunctions in International Commercial Arbitration (International Commerce and Arbitration). The Hague: Eleven International Publishing. doi: https://doi.org/10.1515/9783866539914.131
Aggeliki Charis Compania Maritima SA v Pagnan SpA – The Angelic Grace: CA 1995. (1995). Retrieved from http://swarb.co.uk/aggeliki-charis-compania-maritima-sa-v-pagnan-spa-the-angelic- grace-ca-1995/
Airbus Industrie G.I.E v. Patel and Others. (1998). Retrieved from https://publications.parliament.uk/pa/ld199798/ldjudgmt/jd980402/patel01.htm
Allianz SpA, formerly Riunione Adriatica di Sicurtà SpA and Generali Assicurazioni Generali SpA v West Tankers Inc. (2009). Retrieved from https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:62007CJ0185 doi: https://doi.org/10.1093/alrr/2007.1.889
Erich Gasser GmbH v MISAT Srl. (2003). Retrieved from https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A62002CJ0116
Gazprom OAO v Lietuvos Respublika. (2015). Retrieved from https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A62013CJ0536
General Electric Company v. Deutz AG. (2001). Retrieved from http://caselaw.findlaw.com/us-3rd-circuit/1402439.html
Gregory Paul Turner v Felix Fareed Ismail Grovit. (2001). Retrieved from http://curia.europa.eu/juris/liste.jsf?language=en&num=C-159/02
Karaha Bodas Co., LLC v. Perusahaan Pertambangan Minyak Dan Gas Bumi Negara, 264 F. Supp. 2d 484. (2002). Retrieved from https://law.justia.com/cases/federal/district-courts/FSupp2/264/484/2507348/
Nori Holding Limited, Centimila Services Limited, Coniston Managment Limited v. Public Joint-Stock Company «BANK OTKRITIE FINANCIAL CORPORATION». (2018). Retrieved from http://www.bailii.org/ew/cases/EWHC/Comm/2018/1343.html
Masri v Consolidated Contractors International Co Sal and Another. (2008). Retrieved from https://curia.europa.eu/common/recdoc/convention/gemdoc2009/pdf/50-u-en-09.pdf
Royal Bank of Scotland PLC v T. Hicks and G. Gillett. (2010). Retrieved from http://www.oeclaw.co.uk/images/uploads/documents/Royal%20Bank%20of%20Scotland%20%20v%20%20Hicks%20%20Ors%20%20_14%2010%2010__jud_.pdf
Star Reefers Pool Inc. v JFC Group Co. Ltd. (2012). Retrieved from http://www.20essexst.com/sites/default/files/judgments/Star%20Reefers%20Pool%20Inc%20v%20JFC%20Group%20Co%20Ltd%20%5B2012%5D%20EWCA%20Civ%2014.pdf.
Welex v. Rosa Maritime. (2003). Retrieved from http://archive.onlinedmc.co.uk/welex_v__rosa_maritime.htm doi: https://doi.org/10.1093/alrr/2003.1.647
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Mariia Deviatkina
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати опублікований твір з обов’язковим посиланням на його авторів та його першу публікацію в цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного поширення твору в тому вигляді, в якому його було опубліковано в журналі (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на його першу публікацію.
Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
